КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ХАРКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 167 ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ"

«Веселе серце живе довго» В Шекспір

Гумору можна присвятити…навіть усе життя! Це не означає, що треба перетворитися на коміка. Це означає, що гумор можна зробити відправною точкою у взаєминах із собою та людьми. Той, хто має таку здібність, завжди приваблює оточення.

Гумор і сміх – це не просто приємні відчуття, це потужний каталізатор стану людини. Сміх – захисний та рятувальний механізм нашого організму. Він розслабляє та відволікає, дає надію на світле майбутнє та дарує відчуття захисту.

Причина 1: Піднімає життєвий тонус

За допомогою сміху можна зняти напругу, покращити свій фізичний стан, посилити життєстійкість та отримати задоволення. Також є така версія, що люди з гарним почуттям гумору більші реалісти можуть реальніше оцінювати критичну ситуацію.

Причина 2: Ппідтримує позитивний настрій

Гумор – це ефективний антидот для стресу. Він взаємодіє з нейротрансмітерами, сприяючи зменшенню вироблення кортизолу – гормону стресу. Це не тільки знижує вплив стресу на організм, але й допомагає перейнятися оптимізмом, зберігаючи позитивне ставлення до подій та життя в цілому. Імпульси сміху сприяють виробленню ендорфінів, що піднімає настрій і допомагає зменшити рівень стресу. Вміло використаний гумор стає ефективним інструментом для підтримки позитивного психологічного настрою.

Причина 3: Об'єднує

Гумор спрощує налагодження соціальних зв'язків. Спільні жарти зміцнюють взаємовідносини та викликають почуття приналежності до групи. Таким чином є більше однодумців. Веселий настрій створює невимушену атмосферу, знижуючи бар’єри та підвищуючи комунікативні навички. За допомогою сміху формується сприятливе середовище для ефективної взаємодії та розвитку спільності.

Чи можна розвинути в собі почуття гумору?

Кажуть так: «Хто серйозно дивиться на серйозні речі, той зануда; хто легковажно дивиться на серйозні речі, той дурень; хто вміє поєднати в собі і перше, і друге, той веселун». Бути веселуном – це своєрідна філософія, життєвий принцип.

Отже, починати потрібно саме з позитивного настрою.

Створюй веселу атмосферу навколо себе. Повісь на стіні в кімнаті (або на стіні в соціальних мережах) якусь кумедну фотку, смішний малюнок.

Частіше читай гумористичні книги та журнали, переглядай комедії.

Заведи зошит (або папку на комп’ютері), куди ти записуватимеш кумедні історії, каламбури, усілякі приколи та анекдоти.

Помічай дрібниці. У них зазвичай приховується багато смішного. Лови за допомогою камери смартфону веселі та радісні моменти життя.

Частіше посміхайся! Оточуй себе позитивними людьми та веселунами. Придивися як жартують інші люди, але не поспішай копіювати їх. Віднайди свою манеру розповідати смішне, притаманну твоєму темпераменту.

Жарт смачний тоді, коли його подають гарячим. Тобто він повинен бути своєчасним. Це дуже важлива умова для розвитку почуття гумору. Інакше його або не зрозуміють, або не помітять взагалі . Жарт вважається вдалим тоді , коли на нього є реакція – сміх.

Розширюй світогляд та лексикон , розвивай у собі красномовство та артистичні здібності. Адже трапляється так, що людина розповість начебто і смішний анекдот, але мляво та недорікувато. І вийде з цього конфуз. Причиною можуть бути невпевненість у собі, скутість або ж сором’язливість.

ВИХОДИТЬ, ЩО РОЗВИТОК ПОЧУТТЯ ГУМОРУ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПОВ'ЯЗАНИЙ ІЗ РОЗВИТКОМ ОСОБИСТОСТІ, ПОДОЛАННЯ БЕЗЛІЧІ КОМПЛЕКСІВ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР’ЄРІВ.

Усмішки-смішинки

— Ти чому запізнився в школу?

— Я хотів порибалити, а батько не взяв мене.

— Правильно зробив. Він, мабуть, пояснив тобі, чому треба йти до школи, а не рибалити.

— Звичайно. Він сказав, що черв’яків мало, на дві вудочки не вистачить.

***

— Чому півень на одній нозі стоїть?

— Тому, що коли підніме й другу, то впаде.

***

— Що таке пряма мова? — запитує вчителька Василька.

— Ну, це коли людина про щось говорить відверто!

— Наприклад?

— Я не вивчив уроку.

***

— Я люблю літати по школі, як реактивний літак. Це можна?

— Еге ж. Але випадково можна вилетіти зі школи.

***

Юля спитала маму: «А чи знаєш ти, що важливіше — сонце чи місяць?» — і сама відповіла: «Звичайно, місяць. Бо він світить уночі, коли темно, а сонце лише вдень, коли й так видно».

***

Група школярів повернулася з Парижа. Директор школи цікавиться:

—Чи були у вас труднощі з французькою мовою?

—У нас — ні! Були у французів.

***

— Миколко, ти подивися на свої черевики: один чорний, а другий коричневий. Невже ти не міг піти перевзутися?

— Я ходив... Але вдома також один чорний, а другий коричневий.