Советы родителям: «Домашнее задание без конфликтов»

От того, насколько спокойными и уверенными будут первые шаги ребенка в школе, зависят его будущие учебные успехи.

Некоторые родители считают, что школа полностью отвечает за воспитание и обучение ребенка, ведь в школе работают специалисты, которые обязаны обучать. Однако, наибольшего успеха в обучении достигают те дети, родители которых берут активное участие в учебном процессе. Англия признана мировым лидером по качеству образования. Возможно потому, что здесь следуют поговорке: «Образование наших детей слишком важно, чтобы полностью доверить его школе».

Неотъемлемой и очень важной частью образования школьника есть выполнение домашнего задания. Работая дома над заданиями, ребенок повторяет, а значит- запоминает, закрепляет знания.

Со второго класса у школьников начинаются каждодневные домашние задания по учебным предметам. Родители моих учеников жалуются, что выполнение (а вернее – невыполнение) домашнего задания приводит к семейным конфликтам. Однако, домашние задания не должны превращать жизнь в кошмар. Они даже не должны создавать хлопот. На самом деле от выполнения задания можно получать удовольствия!Но, это будет возможно, если родители будут контролировать этот процесс. Уважаемые родители! Вы не обязаны обучать ребенка школьным предметам. Ваша работа будет заключаться в том.

Чтобы сформировать у ребенка хорошие привычки и разбить весь процесс обучения на маленькие и доступные ему микронавыки. Проблемадомашнего задания редко заключается в самом домашнем задании. А в том, что ребенок делает его уставший (обязательный активный отдых после школы!), постоянно отвлекается от выполнения заданий, придумывает причины, чтобы выйти из комнаты, делает большие перерывы в работе и др.

Основные правила и обязанности выполнения домашнего задания

Правило 1. Начните развивать у ребенка привычку ежедневно садиться за стол и выполнять домашние задания, учить или повторять пройденный материал. (Ежедневные обязанности уменьшают сопротивление). Даже двухдневный перерыв – это очень длинный период в жизни ребенка. Одного выходного достаточного. Воскресенье – это подарок в виде 1 дня в неделю, когда его мысли не будут заняты школьной работой.

Правило 2. Старайтесь выполнять домашние задания в одно и то же время. Если ребенок занимается в кружках, секциях, студиях и т.д., составьте расписание в какой день недели, в какое время ребенок садится за выполнение уроков. Это расписание поместите на видном месте. Если «на завтра» не задан учебный материал, ученик отрабатывает микронавыки: повторить таблицу умножения; чтение вслух с выражением; повторение правил; отработка каллиграфии и т.п.

Правило 3. Определите, сколько времени будет длиться выполнениедомашнего задания. (Нормы времени по классам подскажет учитель).Не позволяйте своему ребенку проводить за ними больше времени, чем рекомендуется программой. Но и меньше времени нельзя. Удалите из комнаты все отвлекающие факторы: ни одного экрана, телефон – на беззвучный режим, убрать со стола все игрушки и ненужные предметы, в другую комнату увести домашних животных.

Правило 4. Сначала работа, потом игра. Одно из лучших способов научить ребенка серьезно относиться к домашнему заданию – это установить правило, в соответствии с которым задания должны быть выполнены(к удовольствию родителей) до начала развлекательных мероприятий. Таких как: просмотр ТV, социальные сети, компьютерные игры, общение с друзьями по телефону, прогулки и т.д. Благодаря этому правилу дети научатся зарабатывать те блага, которые привыкли получать просто так.

Правило 5. Разбейте каждое домашнее задание на три этапа.

Iэтап «Мозговой штурм»

Он заключается в том, что родители не указывают ребенку, что он должен выполнять, а помогают ему вспомнить, что он должен сделать, чтобы хорошо справиться с заданием. Если ребенок затрудняется, взрослый задает наводящие вопросы, и он самрассказывает, что должен делать. Например: Какиешкольные принадлежности ты приготовишь для выполнения уроков? Какие правила тебе нужно вспомнить, чтобы без ошибок выполнить это упражнение? На сколько действий эта задача?Задавайте наводящие вопросы, чтобы заставить подумать о тех аспектах задания, о которых он может не знать или которые, возможно, захочет проигнорировать. Например:На сколько страниц должно быть написано сочинение? Что ты будешь делать, если не сможешь правильно написать слово? Твой учитель хочет, чтобы ты давал на вопрос полные ответы или краткие? Как бы ты перенес это слово? и т.п.

IIэтап Самостоятельная работа

ребенкаРебенок выполняет домашнее задание без посторонней помощи. Ведь домашнее задание предназначено для выполнения ребенком, а не родителями.

Домашнее задание – это развитие самостоятельности.

Я рекомендую на первых порах оставаться в комнате взрослому. Когда ваш ребенок допускает ошибку, ничего не говорите, не сердитесь, не исправляйте ошибку. Но используйте прием «Описательная похвала».

Прием «Описательная похвала».Английский педагог и психолог Ноэль Дженис-Нортон призывает уйти от привычных, «затертых» восторженных восклицаний: «Молодец!», «Хорошо!». Взамен она предлагает этот прием, который можно использовать несколько раз в день. Он побуждает детей к сотрудничеству со взрослым и самосовершенствованию. Это очень сильный мотивационный фактор, поскольку помогает детям порадовать нас (взрослых) и дает подробную информацию о том, что нужно сделать, чтобы это произошло.

Взрослый (учитель или родитель) замечает, а затем намеренно акцентирует внимание на том, что сделал (или не сделал негативного) ученик и почему вам это понравилось. Говорите спокойным, доброжелательным тоном. Например:«Ты решил задачу, четко следуя плану, и тебе не понадобились никакие подсказки». «Ты продолжаешь писать, несмотря на то, что сосед по парте пытается тебя отвлекать». «Ты не сдался, когда стало трудно, а наоборот – повторно прочитал задание. Очень разумно». «Ты написал четыре предложения и три из них написал с большой буквы. Ты почти помнишь правило». «Ты не сказал: «Я не знаю». А сделал разумное предположение». «Ты перестал стучать пальцами по парте. Теперь стало намного тише» и т.п.

III этап Исправление ошибок

Родители комментируют то, что сделал ученик. Родитель и ребенок оценивают работу, а затем ребенок исправляет ошибки:

  • Сначала каждый из вас три хорошие (по крайней мере,неплохие) вещи, за которые можно похвалить.
  • Не спешите закончить этот этап.
  • Не принимайте неопределенные ответы («Здесь все нормально» и т.п.)
  • Затем и Вы, и ребенок ищите в домашней работе две вещи, которые нужно исправить.
  • Вместо того, чтобы прямо указать на ошибку, дайте диагностическую подсказку.Например:5х5=10. Родители: «10 могло бы получиться, если бы ты складывал числа». (Уважаемые родители! Не удивляйтесь, если ребенок поначалу не захочет разбирать свою работу и искать в ней ошибки. Для него домашняя работа закончилась, когда он ее написал. Этот этап бывает для детей шоком).

Правило 6 Приучайте ребенка сначала выполнять наиболее трудные задания. Не забывайте устраивать небольшие перерывы через 20-30 мин работы.


Правило 7 Проводите каникулы с пользой. В педагогике существует такое понятие: «Летнее снижение успеваемости». Уже после двух недель «умственного безделья» мозг ребенка начинает «засыпать»,умственные реакции притупляются, память ухудшается. А что же будет за 12 недель?! Всего полчаса занятий в день во время летних каникул помогут поддержать мозг вашего ребенка в «рабочем» состоянии. Лучше занятия проводить после завтрака. Таким образом, вы все будете знать, что задание сделано и у вас впереди целый свободный день, что принесет вам больше удовольствия. Не забывайте использовать описательную похвалу.

Правило 8 Чтобы у ребенка сформировалась привычка читать для удовольствия, собирайтесь семьей каждый день в одной комнате, и в течение 10-20 минут каждый из вас молча читает свою книгу. Негативное отношение к чтению будет уменьшаться.


Правило 9 Главное условие – регулярное соблюдение правил и обязанностей помогает детям чувствовать себя комфортно, потому что их среда становится предсказуемой, а значит эмоционально безопасной. Однако – ограничивает нашу свободу. Но именно это и нужно нашим детям (особенно чувствительным, впечатлительным).

«Узелки на память»:Чем чаще вы будете использовать описательную похвалу, тем скорее у ваших детей появятся новые положительные привычки выполнения домашнегозадания.

Самый простой способ мотивации учебной деятельности ребенка – вознаграждения. Самые быстрые и эффективные вознаграждения – это наша положительная реакция на любое, даже небольшое улучшение: улыбки, объятия, описательная похвала, поднятый вверх большой палец или любой другой одобрительный знак, рукопожатие и т.п. Онимотивируют даже очень упрямых детей.

Помните, что дети в глубине души хотят радовать своих родителей, которые в свою очередь относятся к ним дружелюбно и внимательно.

Воспитание должно быть строгим, но ДОБРЫМ.

Дорогие родители! Эти приемы, советы, методические подсказки опробованы мною и родителями моих учеников. Они действуют! Но не ждите моментальных результатов. Вам, уважаемые родители, понадобится организованность, выдержка и терпение. Удачивам в воспитании детей. Пусть они радуют вас своими успехами!

«Проблема насильства, що ми розуміємо під насильством»

Проблема пошуку дружнього спілкування і товариша стає особливо актуальною у підлітковому віці. Сьогодні образ сучасної успішної молодої людини визначає її соціальну успішність, незалежність, діловитість, здатність не піддаватися на емоції і нехтувати близькими, особистими взаєминами в ім'я кар'єри, справи. Тому домінуючими типами взаємин в шкільному колективі є егоїстичний, підозрілий, агресивний і авторитарний -усе це сприяє кар'єрному росту і досягненню намічених цілей і робить таку людину залежною від зовнішніх факторів: фінансова успішність, заповзятливість, думка авторитарних людей і тому зникає здатність адекватно оцінювати себе, як особистість, і свої можливості та потреби. У такий спосіб можна стверджувати, що самооцінка підлітків різного віку залежить від того, який тип взаємин переважає в тій групі, що є для нього референтною, що відбивається на його особистих перевагах, дружніх відносинах.

ВИДИ НАСИЛЬСТВА
ЩО МИ РОЗУМІЄМО ПІД НАСИЛЬСТВОМ

  • побиття
  • знущання
  • приниження
  • присилування
  • примус
  • безпідставне покарання
  • ігнорування
  • економічний контроль
  • примус до шлюбу
  • сексуальні домагання
  • примус до проституції
  • державний тиск
  • фемінізація бідності
  • секс-продаж
  • зґвалтування
  • секс-насильство (включно зґвалтування у воєнних конфліктах)
  • брудні лайки, образи
  • маніпулювання
  • моральний та психологічний тиск
  • звинувачення, формування почуття провини
  • насильне обмеження, в тому числі й інформаційне
  • ізоляція (наприклад, заборона працювати)
  • насилля на національному ґрунті
  • насилля на релігійному ґрунті

Насильство над дітьми: його види та наслідки

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства.

Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини.

У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди.

Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності. її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.


Прояви різних форм агресивності у підлітків 10-15 років

Вікові групи Форми агресивності
Фізична непряма вербальна негативізм
10-11 літні підлітки 49% 32% 34% 45%
12-13 літні підлітки 54% 48% 51 % 64%
14-15 літні підлітки 61 % 51 % 72 % 65%

Профорієнтація

Завершальним етапом психологічної та практичної підготовки учнів до трудової діяльності є їх правильна професійна орієнтація.
Професійна орієнтація— система організації та проведення навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні й психофізіологічні умови правильного вибору професії, формування в них уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, а також свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.
Правильний вибір професії— це моральне задоволення, висока самооцінка. Водночас це й висока продуктивність праці, висока якість продукції. Вибір професії — точка, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, де можливе й необхідне поєднання особистих і загальних інтересів.
Завданнями профорієнтації є ознайомлення учнів з професіями та правилами їх вибору, рекомендованими Міністерством освіти і науки України; виховання в молоді спрямованості на самопізнання і власну активність як основу професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами, необхідними для набуття конкретної професії, складати на цій основі реальний план оволодіння професією; забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості.

РОДИТЕЛЯМ О ПОДРОСТКОВОМ СУИЦИДЕ

Подростковые самоубийства становятся уже проблемой в Украине. За последние 15 лет каждый год бывает в среднем 1000-1100 случаев. Особенно часты случаи в возрасте 14-15 лет.

25-35% случаев имеют медицинскую основу (психозы и психопатии), а вот все остальное – проявления «подросткового кризиса» (это психически здоровые дети).

Это только внешне подростки проявляют себя иногда очень эпотажно, а в глубине души они очень ранимы и болезненно реагируют на жизненные неприятности. В очень трудный подростковый период ребенок часто остается один на один со своими проблемами. Конечно, в первую очередь речь идет о неблагополучных семьях, но все больше в последнее время бывает случаев суицида подростков и в материально обеспеченных, на первый взгляд, благополучных семьях.

Из-за незрелости и отсутствия жизненного опыта даже незначительная конфликтная ситуация для подростка может стать небезопасной. Потеря доверия в отношениях с родителями – один из сильных стимуляторов, которые толкают ребенка на такой шаг. Но еще болезненнее подростки воспринимают даже не конфликты с родителями, а их холодное равнодушие, отсутствие душевной поддержки. У детей часто бывают проблемы, которые нами, взрослыми, воспринимаются, как глупости. Подростки, согласно своим возрастным особенностям, действуют по принципу «здесь и сейчас», совершенно не думая о последствиях своего поступка.

Умение перетерпеть, сдержать себя, сначала подумать, а потом делать – эти качества развиваются позже, с возрастом. Поэтому важно говорить с детьми на следующие темы:

- Человек сам делает свой выбор в жизни….когда есть активная жизненная позиция, уверенность в своих силах, тогда он становится более гибким в преодолении психологических кризисов;

- У подростка должна быть отдушина (спорт, другие увлечения), что не дает возникать в голове «черным» мыслям;

- Важно иметь в жизни не одну цель, а несколько. Тогда неудача в чем-то одном не сможет вызвать чувство отчаяния;

- Степень доверия между подростком и взрослым. У ребенка должна быть возможность поделиться своими переживаниями с кем-то из взрослых.

ПРОФІЛАКТИКА ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ СЕРЕД МОЛОДІ

Проблема вживання алкоголю серед молоді на сьогодні є дуже актуальною, турбує і батьків, і педагогів, і суспільство в цілому. Матеріали, підібрані автором, можуть бути використані шкільними психологами й класними керівниками для проведення бесід, класних годин, тренінгів з учнями та батьківських лекторіїв.

Добре, міцне здоров'я — головна умова повноцінного життя. Здоров'я допомагає реалізувати свої плани, успішно розв'язувати життєві завдання й долати труднощі. Здоров'я значною мірою залежить від самої людини, її свідомості та поведінки. Для того щоб люди були не тільки фізично, а і соціально здоровими, за висловом Гіппократа, вони мають дотримуватися «благопристойної поведінки». Однак стан здоров'я юних українців останнім часом викликає тривогу.

Погіршення здоров'я дітей шкільного віку є не лише медичною, а серйозною соціаль¬но-педагогічною проблемою. Хто може навчити кожну дитину обирати стиль жит¬тя, що сприятиме збереженню і зміцненню здоров'я? Насамперед сім'я та батьки, а потім уже школа й педагоги.

Неблагополучний стан здоров'я дітей і підлітків у деяких випадках стає причиною їх¬ньою девіантної поведінки. Серед неповнолітніх злочинців до 30% мають порушення здоров'я. На поведінку дітей та підлітків впливають хронічні захворювання, травми, послабленість нервової системи, погана спадковість.

Анатомо-фізіологічні особливості підліткового віку визначають високу чутливість молодого організму, на розвиток якого впливають фактори біологічного ризику, стан навколишнього середовища, соціально-гігієнічні умови, а також відсутність психологічних установок на здоровий спосіб життя.

Статистика результатів медичних обстежень свідчить про те, що сьогодні кількість здорових підлітків не перевищує 2—9%, та ще й зменшується з кожним роком, а в останнє десятиріччя ця тенденція набула стійкого характеру Значною мірою це зумовлено інтенсивним зростанням функціональних порушень і хронічних хвороб у підлітковому віці.

Останніми роками спостерігається також зростання нервово-психічних захворювань у школярів. Тільки 23 % дітей можна визнати благополучними, а 77% учнів становлять групу ризику. Важливим показником стану здоров'я школярів є їхній фізичний розвиток. На жаль, за даними програми «Школяр», лише 1,65% дітей мають високий рівень фізичного розвитку, натомість 33,5% — середній, 33,5% — нижче середнього, 23,6% — низький; можна констатувати стійкі негативні тенденції в динаміці здоров'я сучасних школярів. Зростає захворюваність, погіршується фізичний розвиток дітей. Це значною мірою зумовлює виникнення порушень у соціальній адаптації та інтеграції особистості на підлітковому, юнацькому та наступних етапах розвитку людини.

Дуже шкідливий вплив на стан здоров'я здійснює вживання наркотичних препаратів. А наркотик номер один для молоді — це алкоголь. Алкоголь належить до легальних наркотиків, тобто його вживання та купівля не переслідуються законом. Ставлення в суспільстві до його вживання навіть позитивне, тому можна свідчити про створення алкогольного культу, з усіма його атрибутами і традиціями.

Молодість — це час мрій, відкриття нових обріїв, це спроби набуття нового досвіду і виявлення меж своїх можливостей. Для більшості з нас — це надзвичайно багата і надихаюча частина життя. Як говорив Аристотель, «молодь постійно перебуває в стані, що нагадує сп'яніння, тому що молодість «п'янлива», а молодь — у процесі постійного росту і становлення».

З чого починається пияцтво

Як правило, перша спроба вживання алкоголю здійснюється в ранньому підлітковому віці (близько 12 років), коли дитина — ще не сформована особистість і не може повністю усвідомлювати ризиків, пов'язаних зі споживанням наркотичних речовин. Навіть у багатьох дорослих існують хибні уявлення про те, що в невеликих дозах алкоголь може бути корисним для дитини. Під тиском реклами, ЗМІ та вже усталених традицій щодо споживання спиртного в підлітків можуть сформуватись неправильні уявлення про алкоголь. Звичайна заборона споживати спиртне не досить ефективна; на якомусь етапі вона може призвести до того, що дитина спробує алкоголь в іншому місці.

Причини першої спроби різноманітні. Але простежуються їх характерні зміни залежно від віку. До 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають «для апетиту», «лікують» вином, або ж дитина сама з цікавості пробує спиртне (мотив, властивий здебільшого хлопчикам). У старшому віці це частіше трапляється з традиційного приводу: «свято», «сімейне торжество», «гості» і т. д. Зазвичай це буває, так би мовити, «безневинна» чарочка на честь дня народження або іншого свята. І хоча це відбувається за згодою батьків, у колі родини, все ж і таке прилучення дітей до вина небезпечне. Адже варто раз доторкнутися до спиртного, як уже знімається психологічний бар'єр — і підліток уважає, що він уже має право випити з товаришами або навіть сам, якщо з'явиться така можливість. Недарма кажуть у народі: «Ріки починаються зі струмочка, а пияцтво — з чарочки». Загалом мотиви першої спроби вживання алкоголю такі:

· бажання потрапити до певного кола однолітків, де споживання спиртного є звичайним явищем;

· бажання здаватися дорослішим;

· переконаність у тому, що це «модно і круто»;

· з метою розслабитися, позбутись відчуття сором'язливості;

· з метою розвеселитися;

· задля спілкування;

· через тиск оточення;

· задля солідарності з компанією;

· для «анестезії» від образи, горя або фізичного болю.

Головна небезпека першої спроби прийому алкоголю для незрілої особистості полягає в тому, що, відчувши потяг до спиртного, підліток з біологічною схильністю до алкоголізму стає алкоголіком практично відразу, навіть не встигнувши зрозуміти, що з ним сталося.

До алкоголізму схильні:

· люди з підвищеною біологічною сприйнятливістю до алкоголю;

· люди, в яких батьки страждали на алкоголізм;

· особи самотні або з неповних сімей;

· особи, схильні до депресій або вороже налаштовані до всього, що їх оточує;

· активні, імпульсивні, товариські підлітки, котрі прагнуть гострих відчуттів, якщо вони ростуть в обстановці асоцїальності та спілкуються з тими, хто зловживає алкоголем.

Що відбувається в організмі людини в результаті прийому алкоголю

· Після вживання алкоголь усмоктується в кров дуже швидко. Через кілька хвилин алкоголь уже розноситься по всьому тіду й потрапляє в головний мозок.

· Після вживання алкогольного напою кровоносні судини розширюються і алкоголь починає спричиняти навантаження на серце.

· Після вживання алкогольного напою алкоголь починає також впливати на печінку.

· Алкоголь спричиняє навантаження на м'язову тканину людини.

· Під дією алкоголю організм утрачає більше води в одиницю часу, ніж у звичайному стані.

· Погіршується координація рухів, збільшується час реакції на зовнішні подразники й час ухвалення рішення, тому з людьми в цьому стані часто відбуваються нещасні випадки.

· Можуть розпочатись тремтіння рук та подвоєння в очах. З'являється емоційна неврівноваженість, порушення здатності оцінювати події адекватно, втрачається контроль над собою й своїми вчинками.

Що трапляється в результаті алкогольного сп'яніння

· Сильно підвищується ризик нещасних випадків.

· Можна одержати важкі травми, включаючи травми голови.

· Можна знепритомніти (якщо випити велику кількість алкоголю).

· Можна захлинутися власною блювотною масою й померти (якщо випити велику кількість алкоголю).

· Можна отруїтися і навіть умерти від цього.

· Можна потрапити у в'язницю.

· Можна стати посміховищем в очах оточуючих (п'яне поводження викликає глузування, а часто й відразу в оточуючих).

· На ранок може наступити огидне хворобливе похмілля, яке виникає в результаті втрати організмом води й може тривати один або кілька днів, поки весь алкоголь не вийде з організму людини.

· Можна завдати непоправної шкоди здоров'ю своєї майбутньої дитини (фізичне й розумове відставання дитини).

· Можна втрати контроль над собою й зробити вчинки, яких у тверезому стані ніколи не зробив би.

Тривале зловживання алкоголем, його наслідки

Тривале зловживання алкоголем — це регулярне вживання великої кількості алкоголю. Тривале зловживання алкоголем збільшує ризик розвитку серйозних захворювань і призводить до передчасної смерті. До таких захворювань відносяться:

· Підвищений артеріальний тиск, серцево-судинні захворювання, інфаркт міокарда й інсульт (відбувається розширення судин, збільшується навантаження на кровоносні судини та серце).

· Виразка шлунка, хвороби печінки й цироз печінки (печінка — це орган, що виводить алкоголь з організму людини тривале зловживання алкоголем призводить до її руйнування).

· Рак губ і горла (ризик збільшується, якщо зловживання алкоголем супроводжується палінням цигарок).

· Емоційні та психологічні проблеми, депресія (людині стає все байдуже, вона втрачає сенс життя).

· Ризик захворювання на алкоголізм.

Алкоголізм — це емоційна та фізична залежність людини від алкоголю. Людина відчуває постійну потребу в алкоголі. Вона не контролює, скільки п'є. Алкоголь «контролює» її. Він заміняє людині все: роботу, репутацію, родину і її власне життя.

Фізична залежність від алкоголю може призвести до того, що людина буде пити, не зупиняючись, — день і ніч. Це може призвести до стану «білої гарячки», що супроводжується повною втратою орієнтації — під час якої трапляються галюцинації.

Алкоголізм веде до враження головного мозку й передчасної смерті. Якщо людина залежна від алкоголю, вона потребує лікування. Лікування від алкоголізму — тривалий процес. У цьому випадку людині не можна приймати алкоголю протягом багатьох років.

Схильність до алкоголізму

Хто стає алкоголіком? Основним фактором сприйнятливості до алкоголю є ступінь сприйняття алкоголю організмом — толерантність до алкоголю. Цей фактор є вродженим і визначається особливостями організму. Підвищена толерантність — передумова хвороби на алкоголізм. Частіше підвищена толерантність до алкоголю спостерігається в тих дітей, батьки яких зловживали алкоголем. Переважно схильність до вживання алкоголю передається по чоловічий лінії: батько — син.

Спадковий характер полягає не в передачі «гена потягу до алкоголю», а в передачі механізмів, що відповідають за обмінні процеси. Порушення таких механізмів спричиняється не лише пияцтвом батьків, а й шкідливим впливом на генетичний код — радіаційним, хімічним, токсичним та ін. Невживання родичами спиртного — не гарантія того, що в дитини немає порушень у функціонуванні біохімічних процесів організму. Такі порушення і провокують хворобливий потяг до алкоголю. Саме тому навіть перший потяг до алкоголю може стати небезпечним.

Але зловживання спиртним — не єдиний фактор розвитку хвороби (алкоголізму); лише 10% людей, що регулярно споживають спиртне, хворіють на алкоголізм.

Залежність, від алкоголю

Алкоголь схожий на інші наркотики. Він викликає психічну й фізичну залежність та зміну психічного стану людини — навколишній світ сприймається спотворено і неадекватно. Постійне вживання алкоголю руйнує особистість. Алкоголь, так само, як і наркотики, викликає фізичну залежність, психічну залежність, а також має негативні соціальні наслідки.

Фізична залежністьполягає в тому, що перерва при регулярному вживанні спиртного може спричинити збільшення кров'яного тиску, відчуття туги й неспокою, лихоманку, безсоння. Цей стан можна полегшити лише медичною допомогою.

Психічна залежністьполягає у прагненні відчути стан сп'яніння, що витісняє всі інші інтереси, оскільки алкоголь стимулює в мозку «центр задоволення».

Соціальні наслідкиалкоголізації підлітків проявляються, передусім, у прогулах за місцем навчання та роботи. Крім того, частішають конфлікти з батьками та родичами, додаються фінансові проблеми, що не може не впливати на соціальне здоров'я особистості.

Людина, яка вживає алкоголь систематично, ризикує стати алкоголіком, тобто потрапити у психічну та фізичну алкогольну залежність. Залежність тим важча, чим раніше людина починає пити.

У формуванні алкогольної залежності вирішальну роль відіграють такі фактори:

· соціальні (культурний та матеріальний рівень життя, стреси, інформаційні перевантаження, урбанізація);

· біологічні (спадкова схильність). Біологічна схильність до алкоголізму може бути встановлена лабораторними методами. Така процедура здійснюється медиками з експериментально-науковими цілями. На практиці ж визначення біологічної схильності до алкоголізму не проводиться, тому людина має сама визначити це для себе;

· психологічні (психоемоційні особливості особистості, здатність до соціальної адаптації та протистояння стресам).

Вплив алкоголю на мозок та нервову систему

Алкоголь потрапляє зі шлунка в кров через 2 хвилини після вживання. Страждають передовсім клітини великих півкуль головного мозку.

Більш як 3О % алкоголю затримується у нервових клітинах головного мозку, що становлять лише 2% ваги тіла людини. У результаті одного сильного сп'яніння гине до 20 тисяч клітин головного мозку (і хоча у кожного з нас їх до 17 мільярдів, так марнотратно з ними обходитись не варто). Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, уповільнюється формування складних рухів, змінюється співвідношення процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі. Людина втрачає здатність керувати собою.

Порушення роботи нервової системи та внутрішніх органів спостерігається за будь-якого вживання спиртного: одноразового, епізодичного чи систематичного.

Кількаразове або часте вживання алкоголю справляє буквально спустошливий вплив на психіку підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення, засвоєння етичних, моральних категорій та естетичних понять, а й утрачаються вже розвинені здібності. Підліток деградує інтелектуально, і емоційно, і морально.

Вплив на репродуктивну функцію

У жінок алкоголь порушує вироблення статевих гормонів та дозрівання яйцеклітини, менструальний цикл. Зловживання алкоголем, руйнуючи організм жінки, виснажує нервову й ендокринну системи і зрештою може призвести до безплідності.

Стан сп'яніння в момент зачаття може вкрай негативно позначитися на здоров'ї майбутньої дитини. Уживання спиртних напоїв небезпечне протягом усього періоду вагітності (тому що алкоголь легко проникає крізь плаценту матері до дитини), а також у період годування грудьми.

Якщо мати під час вагітності вживає алкоголь, імовірність порушень у розвитку плоду та ризик викидня значно підвищуються. Плацента, яка виконує захисну функцію для плоду, не може переробляти алкоголь, тому останній потрапляє у кров плоду. Оскільки печінка плоду розвинена недостатньо, вона також не в змозі розщеплювати алкоголь, унаслідок чого він впливає на плід.

Вплив на внутрішні органи

Алкоголь порушує структуру клітин печінки, призводячи до переродження її тканин. За систематичного споживання спиртного зміни в клітинах печінки призводять до омертвіння печіночної тканини: розвивається цироз печінки, що майже завжди пов'язано з хронічним алкоголізмом. Ураження клітин печінки призводить до порушень у білковому і вуглецевому обміну та в синтезі вітамінів і ферментів.

Алкоголь «роз'їдає» слизову оболонку стравоходу, шлунка, порушує секрецію і склад шлункового соку, що ускладнює процес травлення і врешті-решт несприятливо відбивається на рості і розвитку підлітка.

Як можна позбутися алкогольної залежності?
Єдина можливість — лікуватися і цілком припинити вживання алкоголю. Однак змусити хворих на алкоголізм лікуватися не так просто. їм властиво заперечувати власну хворобливу пристрасть до алкоголю навіть тоді, коли пияцтво набуває злоякісних форм і призводить до сімейних та службових конфліктів. Звертання по медичну допомогу здається їм чимось ганебним. Вони бояться, що їх уважатимуть алкоголіками, хоч фактично вони вже стали ними. Лікувати ж алкоголізм примусово або без відома хворого (наприклад, додавати ліки в його їжу) сьогодні заборонено законом.

Алкоголь і законодавство

Законодавство України включає низку законів, підза-конних актів, нормативів і регламентацій, спрямованих на зменшення шкоди, яку завдає вживання алкоголю та інших речовин, що викликають залежність.

Так, статтею 32 Основ законодавства України про охорону здоров'я проголошено, що в Україні проводиться державна політика обмеження вживання алкогольних напоїв. З метою її реалізації і з урахуванням міжнародних підходів до організації діяльності, спрямованої на зменшення шкоди від уживання алкоголю, в Україні в основному використовуються такі засоби правового регулювання, як обмеження реклами алкогольних напоїв, заборона їх продажу в не пристосованих для цього місцях та продажу неповнолітнім, зменшення економічної доступності цих товарів за допомогою механізмів оподаткування виробників зазначеної продукції, що зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації щодо шкідливості вживання алкоголю не менше 5 % коштів, витрачених на розповсюдження в межах України реклами алкогольних напоїв.

Порядок продажу алкогольних напоїв визначає прийнятий у 1995 р. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі внесеними до нього змінами впродовж 1996-2003 рр. Прийняті на базі цих законів чинні Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями забороняють роздрібну торгівлю:

· спиртом етиловим, спиртом етиловим питним, коньячним і плодовим;

· алкогольними напоями з рук та в не пристосованих для цього приміщеннях, на території дошкільних закладів та прилеглих територіях, у місцях проведення спортивних змагань, гуртожитках та прилеглих територіях, в інших місцях, визначених місцевими радами;

· громадянам, які не досягай 18-річного віку;

· працівникам господарюючого суб'єкта, яким не виповнилося 18 років.

Алкоголь і законодавство

Міф 1

Алкоголь робить мене модним.
Правда полягає в тому, що відомі актори, музиканти та інші законодавці молодіжної моди рішуче виступають проти алкоголю. Нині, навпаки, модно займатися спортом і вести здоровий спосіб життя.

Міф 2

Алкоголь допомагає розв'язувати проблеми, допомагає забутися й не думати про свої проблеми.Це найпоширеніший самообман. Навпаки, він поглиблює існуючі проблеми і породжує нові. Якщо весь час звертатись до алкоголю, щоб забути про проблеми й горе,— це прямий шлях до алкоголізму. І тоді замість проблем, про які хотілося забути, постане проблема алкоголізму. Алкоголь не розв'яже жодної з проблем.

Міф 3

Алкоголь робить із хлопчаків справжніх чоловіків і не шкодить дівчатам.Правда полягає в тому, що алкоголь діє навпаки, зменшуючи в організмі концентрацію тестостерону — гормону, який справді перетворює хлопчика на чоловіка. Дівчата швидше за хлопців звикають до алкоголю і, отже, ставлять під загрозу своє здоров'я та життя майбутніх дітей.

Міф 4

Випивати — це весело.Правда полягає в тому, що випивати — це вживати алкоголь, що міститься в напоях. Подумай про це! Невже це весело — накачатися тим, від чого втрачаєш здатність тверезо мислити? Часто результат буває протилежним — погіршується настрій, виникає агресивність, загострюються хронічні хвороби.

Міф 5

Я взагалі не п'ю. Це лише пиво, яке можна пити необмежено, тому що пиво — неміцний алкогольний напій.Правда полягає в тому, що вміст алкоголю в баночці пива (0,33 л) такий, як у чарці горілки (40 мл) або в 1 келиху вина (150 мл). Пити пиво в необмежених кількостях без ризику для здоров'я не можна.

Міф 6

Від алкоголю не можна померти: пий собі й пий.Правда полягає в тому, що багато людей помирають від передозування алкоголем, від уживання неякісних алкогольних напоїв, а ще більше від хвороб, спричинених хронічним алкоголізмом, та необачних учинків, скоєних під впливом алкоголю. Людина може вмерти від дози алкоголю, за якої не витримає її серце або з якою не впорається її печінка!

Міф 7

Алкоголь та наркотики не зашкодять мені. Наркотична залежність — це хвороба дурнів і слабаків.Правда полягає в тому, що є жертви серед відомих людей. Вони були розумними та сильними, інакше не стали б тим, ким стали. Та ні їхні гроші, ні найкращі лікарі їм не допомогли.

Міф 8

Слабоалкогольні напої (ром-кола, шейк) нешкідливі, інакше їх не продавали б неповнолітнім.Правда полягає в тому, що це наслідок недосконалого законодавства. Алкоголь із газованих напоїв засвоюється швидше, ніж з вина чи горілки. Лікарі вже давно спостерігають випадки алкоголізму серед підлітків саме з цієї причини.

Міф 9

У стані похмілля необхідно обов'язково випити ще алкоголю, щоб похмелитися.Правда полягає в тому, що єдиний лікар від похмілля — це час. Алкоголь виходить із організму тільки згодом. Печінка виводить з організму людини 10 мл алкоголю за 1 год. Випиваючи ще, людина тільки збільшує навантаження на й так уже перевантажену печінку. Ні додатковий алкоголь, ні чай, ні кава, ні холодний душ, ні свіже повітря не приводять до дійсного протверезіння. В стані похмілля людина повинна уникати вживання алкоголю протягом 48 год, щоб дати своєму організму й м'язам тіла відпочити й «отямитись».

Міф 10

Можна змішувати різні алкогольні напої, а також змішувати алкоголь із будь-якими іншими наркотиками.Правда полягає в тому, що змішування різних алкогольних напоїв, алкоголю з будь-якими іншими накотиками може мати смертельні наслідки.

Міф 11

Деякі підлітки вірять, що більшість їхніх однолітків уживають алкоголь.А раз так, то й вони неодмінно повинні вживати алкоголь. Правда полягає в тому, що більшість підлітків у віці від 13 до 15 років не вживають алкоголю.

Міф 12

Алкоголь можна вважати продуктом харчування.Правда полягає в тому, що алкоголь не є продуктом харчування. Він не містить у собі ніяких поживних речовин, без яких організм людини не міг би функціонувати повноцінно.

Міф 13

Уживаючи алкогольні напої, потрібно дотримуватися почуття міри. Міра — це коли не напиваєшся до такого стану, коли тебе друзі тягнуть на собі додому.Правда полягає в тому, що стан, близький до подібного, не може вважатися мірою. Вплив алкоголю на організм людини залежить від ваги й росту людини. Діти та підлітки мають вагу значно меншу, ніж дорослі, й ріст у них, як правило, менше, ніж у дорослих. Отже, молоді люди, які не досягай фізичної зрілості, не можуть споживати стільки ж алкоголю, скільки дорослі. Міру потрібно визначати тільки кількістю випитого в грамах або мілілітрах. Якщо доросла людина регулярно вживає більше трьох одиниць (30 мл чистого алкоголю), вона завдає шкоди своєму здоров'ю.

Про міру і кількість випитого

Деякі підлітки щиро вірять, що, вживаючи алкогольні напої, потрібно дотримуватися почуття міри. Однак при цьому вони ніяк не можуть визначити цю міру: ні в грамах, ні в мілілітрах.

Міру потрібно визначати тільки кількістю випитого в грамах або в мілілітрах.

У європейських країнах для дорослих людей розрахована міра споживання алкоголю: 1 одиниця = 10 мл чистого алкоголю.

У банці пива (330 мл) міцністю 4-5 % міститься 1,5 одиниці алкоголю.

У келиху вина (150 мл) міцністю 11—12% міститься 1,5 одиниці алкоголю.

У чарці горілки (40 мл) міцністю 40 % теж міститься 1,5 одиниці алкоголю.

Потрібно також пам'ятати, що печінка виводить із організму 1 одиницю алкоголю (10 мл) протягом 1 год.

Якщо доросла людина регулярно вживає більше трьох одиниць алкоголю, вона завдає шкоди своєму здоров'ю.

Чи існують безпечні дози алкоголю?

Думки наркологів із цього приводу різняться. Європейські фахівці вважають, що безпечний рівень коливається в межах 20—60 г на добу в перерахунку на чистий спирт для чоловіків (50—150 г горілки) і 10—40 г для жінок (25—100 г горшки). Регулярне вживання алкоголю, що перевищує цю кількість, призводить до алкогольного отруєння організму. Більшість вітчизняних фахівців схильні вважати, що будь-яке регулярне вживання алкоголю вже є небезпечним.

Алкоголь уживають задля позитивних емоцій, але часто результат буває протилежним. Наперед спрогнозувати негативні наслідки неможливо, тому що дія спиртного на організм непередбачувана. Усе залежить від багатьох чинників:

· кількості випитого;

· міцності спиртних напоїв;

· якості їжі, з якою випито спиртний напій;

· стану здоров'я.

Пам’ятка підліткам і батькам

Буває, що твої друзі, приятелі чи зовсім стороння людина намагаються якимось чином змусити тебе випити. Перш ніж прийняти рішення «так» (бо це тобі подобається) чи «ні» (бо переконаний, що це зашкодить тобі), — згадай...

Алкоголізм — це хвороба. Вживання спиртних напоїв може бути початком, того шляху, який веде до хвороби. Коли людина випиває, вона може відчути приплив енергії, тому що спочатку алкоголь знімає почуття тривоги, страху, знімає напругу.

Виникає відчуття легкості, всі неприємності здаються меншими. Алкоголь на деякий час допомагає забути про страждання. Але... проходить кілька годин, і вся його заспокійлива дія закінчується, все повертається назад, почуття напруги посилюється, всі твої проблеми знову з тобою. Алкоголь руйнує печінку, нирки, шкідливо впливає на роботу серця, пригнічує психічний стан.

Як підтримати підлітка, що стоїть перед вибором щодо вживання алкоголю?

1. Якнайбільше спілкуйтеся зі своїми дітьми. Говоріть про все, у тому числі про вживання алкоголю.

2. Намагайтеся слухати вашу дитину, приймати її почуття, навіть якщо вони відрізняються від ваших власних. Вони — наші діти, але в той же самий час вони інші люди, а значить, і почуття в них можуть бути не такі, як у вас.

3. Обов'язково цікавтеся тим, де й з ким ваша дитина проводить час. Ви повинні знати її друзів. І якщо якісь друзі вам не подобаються, постарайтеся зрозуміти, чому з ними дружить ваша дитина.

4. Допомагайте дитині повірити в себе. Цінуйте й поважайте її.

5. Допомагайте дитині у формуванні відповідальності за свої справи та вчинки.

6. Підтримуйте дитину в її самостійності, вчіть протистояти тиску з боку інших людей.

7. Завжди знаходьте щось позитивне у своїй дитині, хваліть і заохочуйте її.

8. Намагайтеся поводитися так, щоб бути для дитини прикладом (якщо батьки регулярно п'ють удома, то підліток сприймає це як належне).

9. Говоріть з іншими батьками, колегами про те, як вони виховують своїх дітей, обмінюйтеся з ними досвідом.

ПАМЯТКА ребенку

«Как не стать жертвой насилия»

Избежать насилия можно, если правильно оценить ситуацию и принять правильное решение.

Для этого нужно навсегда усвоить правило четырех «не»:

1. Не разговаривай с незнакомцами и не впускай их в дом.

2. Не заходи с ними в лифт и подъезд.

3. Несадись в машину к незнакомцам.

4. Незадерживайся на улице после школы, особенно с наступлением темноты.

«Где преступники поджидают своих жертв?»

1. В лифте:

- входи в лифт, только убедившись, что на площадке нет постороннего, который вслед за тобой зайдет в кабину;

- если в вызванном лифте уже находится незнакомый человек, не входи в кабину;

- не входи с незнакомым человеком в лифт.

2.В подъезде:

- подходя к дому, обрати внимание, не идет ли кто-либо следом. Если кто-то идет – не подходи к подъезду. Погуляй на улице 15-20 минут, и, если незнакомый мужчина продолжает идти следом, расскажи о нем любому повстречавшемуся взрослому, идущему навстречу;

- прежде чем войти в подъезд, вызови свою квартиру по домофону и попроси родителей встретить;

- если в подъезде находится незнакомец, сразу же выйди на улицу и дождись, когда в подъезд войдет кто-то из взрослых;

- при внезапном нападении оцени ситуацию и по возможности убегай или защищайся любым способом.

3.В чужой машине:

Машина может быть не только средством передвижения, но и орудием преступника. Чтобы не стать жертвой, оказавшись в чужом автомобиле, надо выполнять «Правила поведения в автомобиле»:

- если добираешься на попутной машине, попроси сопровождающих записать марку и номер машины, фамилию водителя и сообщи об этом родителям.

- если водитель проявляет сексуальный интерес, попроси остановиться. Если перекресток патрулируется, постарайся обратить внимание сотрудника полиции.

- не соглашайся на предложение водителя взять попутчиков, а если он настаивает, попроси проехать чуть дальше и выйди из машины.

- не садись в машину, если в ней уже сидят пассажиры.

- идя вдоль дороги, выбирай маршрут так, чтобы идти навстречу транспорту.

4.На улице:

На улице даже днем детей подстерегает множество опасностей. Вот что надо делать, если к тебе пристает незнакомец:

- не жди, когда тебя схватят.

- если можешь, брось что-нибудь в лицо нападающему (например, портфель, мешок с обувью или просто горсть мелочи), чтобы на некоторое время привести его в замешательство.

- убегай в сторону, где много людей.

- если тебе зажимают рот рукой, укуси за руку, используй любые подсобные средства: ручку, расческу или ключи (вонзи в лицо, ногу или руку нападающего); любой аэрозоль (направь струю в глаза); каблук (сильно топни каблуком по ноге нападающего).

- как только нападающий ослабил хватку – убегай.

А если все-таки вырваться не удалось, надо действовать по обстоятельствам:

- если насильник зажимает рот и снимает одежду, не угрожай, не плачь, сохраняй спокойствие, разговаривай с ним.

- если можешь — защищайся любыми способами, если представилась возможность бежать, не собирая вещей, убегай в чем есть.

- оказавшись в безопасности, немедленно позвони по телефону «102» и сообщи, что произошло, назови точный адрес, приметы и направление, куда ушел нападающий.

Что делать в случае, когда насилие происходит в семьях?

Прежде всего, надо помнить, что у ребенка есть права, которые защищаются законом.

Любой ребенок может обратиться в органы внутренних дел (к инспектору по делам несовершеннолетних, участковому уполномоченному милиции или к другому сотруднику милиции). Если по каким-то причинам у несовершеннолетнего нет возможностей обратиться к сотруднику милиции, надо рассказать родителям, друзьям, хорошим знакомым, соседям, учителям.

Поради батькам з правового виховання

Якими діти народжуються – ні від когоне залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання. Плутарх

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.Даний посібник допоможе батькам знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних,обдарованих та конфліктних. Допоможе розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Батьки ознайомляться з проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання неповнолітніх. Також отримають рекомендації щодо профілактики даних негативних проявів.Таким чином матеріали посібника стануть у пригоді батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби – всім , хто бажає краще розібратися в психологічних особливостях дитини та надавати їй дієву допомогу.Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Якщо:

• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Пам’ятка для батьків з правового виховання

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.Коли порушуються права дитини?

 Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.

 Коли її потреби ігноруються.

 Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

 Коли порушується недоторканість дитини.

 Коли дитину ізолюють.

 Коли дитину залякують.

 Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.

 Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття. Коли її особисті речі не є недоторканими. Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

 Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

2. Як реагує дитина на порушення її прав?

 Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б”ється, замикається в собі і т.д.)

 Її турбує особиста безпека і любов до неї.

 Вона часто буває в поганому настрої.

 Може втекти з дому.

 Може приймати наркотики або алкоголь.

 Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).3. Де я можу дізнатись про права своїх дітей? До кого звернутися?

 Соціальний педагог школи Адамова Н.В.

 Відділ сім”ї та молоді Деражнанської районної ради

 Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року.

 Конвенція про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 року.

 „Перші кроки”. Посібник для початкового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str. London.

 Настільна книга для молоді „Твої права”. Міжнародна ліга прав дітей та молоді. Київ 1999 р.

 Комітет сприяння захисту прав дитини м. Київ, тел. 295-26-96

 Всеукраїнський комітет захисту прав людини м. Київ, пров. Шевченка 13/21-в. к.8, тел. 228-87-83

 Міжнародний Гуманітарний Центр „Розрада”, тел 234-83-684.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

 Пам”ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

 Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

 Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

 Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

 Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

 Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

 Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

 Залучати дитину для створення сімейних правил.Діти в суспільстві найбільш вразливі.Діти, права яких порушуються часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітейУ роботі з дітьми з тривожністю необхідно

• Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;

• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів

• Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою:

допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

• Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.Кілька порад батькам замкнутих дітей:

• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.

• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

• Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

• Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань

• Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

• Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

• Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

• Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети

• Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

• Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

• Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

• Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

• Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

Пам’ятка для батьків

1. Ніколи не займайтесь „виховною роботою” у поганому настрої.

2. Чітко визначте, що ви хочете від дитини ( і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.

4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.

5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

6. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме.

8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.

9. Виховання – це наступність дій.

10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим

Ви повинні знати

1. З ким приятелює ваша дитина.

2. Де проводить вільний час.

3. Чи не пропускає занять у школі.

4. У якому вигляді або стані повертається додому.

Не дозволяйте дітям та підліткам

1. Йти з дому на довгий час.

2. Ночувати у малознайомих для вас осіб.

3. Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих, родичів на тривалий час вашої відпустки.

4. Знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.

5. Носити чужий одяг.

6. Зберігати чужі речі.

Ви зобов’язані помітити і відреагувати, коли

- в домі з’явилися чужі речі (виясніть, чиї вони);

- в домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами);

- в домі з’явилися голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів);

- в домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує);

- в домі надто часто є запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання);

- відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилася координація рухів, підвищилася збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від заштриків на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

Така форма роботи дає можливість батькам більше контролювати та розуміти своїх дітей, розуміти їхнє життя;

підвищує правову освіту батьків, допомагає їм правильно виховувати своїх дітей.

Кілька коротких правил

1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.

2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.

3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .

4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.

6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .

7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .

8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.

9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.

10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .

11.Визнайте право дитини на помилку .

12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .

13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .

14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .Рекомендації батькам гіперактивних дітей

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .

• Говоріть стримано ,спокійно і м’яко .

• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові .

• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі.

Безпечне використання Інтернету дітьми різного віку

До 7 років

Гарні звички у дітей виробляються вже під час перших відвідуваннь Інтернету. А оскільки діти дошкільного віку намагаються дотримуватись встановлених батьками правил, то це не лише впливає на їх виховання, а й сприяє розвитку користувацьких навичок.
Діти віком до 7 років не завжди можуть розуміти розміщену в Інтернеті інформацію, зокрема відрізняти корисну інформацію від некорисної, наприклад, фактичний вміст від реклами. Батьки повинні допомагати своїм дітям знаходити підходящий матеріал. Діти часто не бачать різниці між використанням Інтернету або ігор та створенням малюнків на комп'ютері.
Батькам потрібно встановити правила використання комп'ютера дітьми віком до 7 років.
• Час, проведений за комп'ютером, має бути обмеженим, щоб не шкодити здоров’ю.
• Комп'ютер має стояти у кімнаті, якою користуються всі члени сім’ї, наприклад у вітальні. Бажано, щоб біля дошкільнят під час використання ними Інтернету знаходився хтось із дорослих.
• Доступ дітей дошкільного віку до Інтернету повинен бути обмеженим знайомими сайтами, що заздалегідь визначені батьками. Більш досвідчені діти можуть шукати знайомі сайти за допомогою меню «Вибране» у веб-браузері.
• Найбезпечнішим рішенням є створення для дитини персонального операційного середовища, де доступ до Інтернету обмежено лише визначеними сайтами.

Від 7 до 9 років

Діти молодшого шкільного віку використовують Інтернет не лише вдома, а й у друзів та у школі. Батьки мають виробити відповідні правила щодо використання Інтернету їхніми дітьми. Діти віком від 7 до 9 років вже можуть розуміти побачене. Однак вони не вміють користуватися матеріалом, який пропонує Інтернет, зокрема матеріалом (зображеннями, текстами або звуками), який не відповідає їхнім віковим особливостям. Розповіді про це та пояснення різних речей, з якими діти можуть зіштовхнутися в Інтернеті, допоможуть їм стати відповідальними і спроможними працювати самостійно і безпечно в онлайні. Щоб допомогти своїм дітям, батьки можуть поділитися власними думками та досвідом щодо використання Інтернету.
Діти у віці від 7 до 9 років ще потребують нагляду та контролю з боку батьків під час використання Інтернету. Батькам потрібно виробити правила щодо використання Інтернету їхніми дітьми, а потім коригувати їх у міру дорослішання дітей.
• Вдома використовувати Інтернет варто все ще у присутності батьків. Це гарантує, що вони будуть поруч з дітьми у будь-якій проблемній ситуації.
• Якщо комп'ютер стоїть у загальній кімнаті, використання Інтернету стає частиною повсякденного життя сім’ї.
• Дитина може ще не бути спроможною самостійно визначити надійність веб-сайту, тому вона повинна завжди звертатися за дозволом батьків, перш ніж розмістити особисту інформацію в Інтернеті.
• Чат-кімнати та інші види публічного онлайнового спілкування можуть бути все ще непідходящими для дитини. Адреса електронної пошти, використовувана у цьому віці, має бути спільною сімейною адресою електронної пошти.
• Створення облікового запису для дитини з обмеженими користувацькими правами допомагає їй навчитися використовувати комп'ютер самостійно.
• Програми фільтрування також можуть запобігти доступу до непідходящих сайтів, але батьки все ще повинні контролювати дітей під час користування ними Інтернетом.

Від 10 до 12 років

Школярі, можливо, вже знають, як використовувати Інтернет у різних цілях. Батьки можуть підтримати свою дитину, ознайомившись із сайтами, якими користуються їхні діти відома, дізнатися про їхнє хобі або інші інтереси, пов’язані з мережею. Дорослі можуть також використовувати Інтернет для планування певних подій, які стосуються всієї сім’ї. Це дає змогу батькам і дітям обговорювати сайти, які є надійними і заслуговують на довіру, а також де можна знайти достовірну та якісну інформацію. Щоб дізнатися, як перевірити веб-сайт, скористайтеся порадами, що містяться за адресою http://www.demos-internet.ru/services.ssl.description.html.
Діти у віці від 10 до 12 років все ще потребують контролю з боку батьків, а також мають дотримуватись правил використання Інтернету. Однак деякі діти можуть порушувати правила й уникати нагляду батьків, якщо вони вважатимуть, що їх занадто обмежують або не задовольняють їхні потреби.
• Батьки мають домовитись із дітьми про те, що їм дозволено робити в Інтернеті, а що -- ні. Приклади: відповідальність відправника повідомлення, завантаження файлів і авторські права, встановлення програм.
• Узгодьте з дітьми, яку особисту інформацію вони можуть розміщувати в Інтернеті, а також розкажіть їм про ризики, пов'язані з розкриттям такої інформації.
• Діти вже зацікавлені у використанні чатів або IRC, тому батьки повинні розповідати їм про безпечне спілкування, а також слідкувати за тим, як їхня дитина спілкується в онлайні.
• Багато дітей є цікавими і допитливими, тому батьки такім дітям особливо мають наголосити на потребі безпечного й обережного використання Інтернету.
• Необхідно регулярно оновлювати засоби безпеки комп’ютера.

Від 13 до 15 років

Для дітей у цьому віці Інтернет стає частиною їхнього життя. Вони знайомляться з новими людьми і проводять чимало часу в онлайні, шукають необхідну інформацію, яка має відношення до їхньої шкільної роботи або відповідає їхнім інтересам. Завдяки більш високому рівню грамотності це відкриває багато можливостей використання Інтернету. Іноді батькам важко дізнатися про те, що роблять їхні діти в онлайні. У цьому віці діти також йдуть на ризик і випробовують свої можливості — технічні обмеження і заборони можуть не бути ефективним шляхом підвищення безпеки в онлайні.
13-15-річні діти можуть тримати у секреті те, що вони роблять в Інтернеті, особливо якщо батьки раніше не цікавилися, як їхня дитина використовує мережу. Тому важливим є відкрите спілкування і зацікавленість батьків у тому, що робить дитина в Інтернеті.
Діти у віці від 13 до 15 років, як і раніше, повинні дотримуватися встановлених правил використання Інтернету.
• Деякі підлітки все ще не можуть оцінювати деякі речі й потребують поради дорослої людини, наприклад, у таких питаннях, як розміщення особистих даних в онлайні.
• Питання етики і відповідальність користувача Інтернету є більш важливими темами для розмови. Наприклад, незаконні завантаження, етикет у мережі та авторські права. Діти мають нести відповідальність за те, що вони публікують в онлайні, включаючи їхню особисту інформацію або інформацію, яка може бути незаконною.
• Батьки повинні проявляти до «онлайнових друзів» дитини інтерес. Також їм варто знати, хто та людина, з якою їхня дитина познайомилася в онлайні та збирається зустрітися.

Батькам слід уникати занадто емоційних реакцій, навіть якщо вони дізнаються про те, що трапилося щось «неприємне», коли їхня дитина була в онлайні. Батьки все ще можуть скеровувати дитину до відповідного вмісту. Наприклад, існують гарні доступні онлайнові ресурси про сексуальність та здоров'я, призначені для молодіжної аудиторії. Молодь має бути упевнена в тому, що вони можуть поговорити з батьками про будь-що, що примушує їх почувати себе незручно в онлайні.

Загроза ГРИПУ

ГРІ - це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Цього року грип, як звичайний, так і А/Н1N1 розпочав свою ходу набагато раніше очікуваного.
Грип – надзвичайно заразне інфекційне захворювання, яке в лічені дні може поразити велику кількість людей. Джерелом інфекції є хвора людина.
Підступність вірусів грипу – їх мінливість і мутація. Деякі штами шляхом мутацій можуть передаватися не тільки від людини до людини, але і від тварин та птахів до людини. Шлях передачі – повітряно-крапельний.

Профілактика захворюваньПрофілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:
- повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;
- загартовування та часте провітрювання приміщень;
- вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:
- Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;
- Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
- Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу:- Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.
- Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.
- Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.
- Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
- Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.

Загальні ознаки грипу:

• різке підвищення температури тіла (39 градусів і вище)
• озноб
• головний біль
• ломота в суглобах і м’язах
• почервоніння і різь в очах
• почервоніння горла, на 2-3 добу може приєднатися кашель і закладеність носа
• інкубаційний період від декількох годин до 3-х днів
Тому, якщо у вас з’явився хоча б один із вказаних симптомів, необхідно залишатися вдома і терміново викликати лікаря.
Ні в якому разі не займайтеся самолікуванням!

З профілактичною метою потрібно:• зміцнювати імунітет: приймати ехінацею, екстракт елеутерококу, китайський лимонник, гарячі чаї з клюкви і шипшини, малини, м’яти, противірусні препарати – ремантадин, арбідол, таміфлю тощо.
• щоб захиститися, обов’язково носити маску з чотирьох шарів марлі
• для боротьби з інфекцією важливо очищувати повітря – регулярне провітрювання
• мийте частіше руки з милом і протирайте мильною піною вхідні отвори носа
• приймайте вітаміни (особливо вітамін С)
• перед виходом на вулицю, змащуйте внутрішню поверхню носа оксоліновою маззю
• уникайте місць масового скупчення людей
корисно вживати з їжею цибулю та часник – вони мають противірусну дію, стимулюють імунну систему.

Заходи профілактики грипу А (H1N1).Лікарі настійно рекомендують носити маску, уникати рукостискань, поцілунків і обіймів,
близького контакту з хворими, а також триматися подалі від великих скупчень людей.
Запобіжні засоби повинні бути такі.
Кашляючи або чхаючи, прикривайте рот хустками, які згодом викидайте. Якщо хустки немає, прагніть прикривати рот долонею. Регулярно і ретельно мийте руки. Якщо відчуваєте себе хворим - залишайтеся удома і негайно викликайте лікаря або швидку допомогу.
Не стійте і не сидіть поряд з людьми з ознаками респіраторної інфекції: нежиттю, кашлем, почервонілими очима тощо.
Взагалі краще не виходити нікуди з дому, якщо інфекція вже широко розповсюдилася.
Якщо ви не вакцинувалися від грипу цього сезону, то й не метушіться - вже пізно.
І ще раз нагадуємо, при найменших підозрах на важкий перебіг простуди, негайно викликайте лікаря. Хай краще виявиться, що у вас звичайнісіньке ОРЗ.

ПАМЯТКА для родителей «Внимание! Грибы!»

Разве неприятно в летний или осенний день отправится в лес по грибы. Многие люди любят собирать грибы. Однако любителей – грибников может подстерегать грозная опасность - отравление ядовитыми грибами, так как не каждый знает, какие грибы съедобные, какие ядовитые.

Отравления грибами встречаются нередко и иногда заканчиваются трагически. Бледную поганку большей частью путают с шампиньонами и некоторыми сыроежками.

Помните! Собирая грибы, обращайте внимание на их вид и пригодность к употреблению в пищу! Во время прогулок с детьми следите, чтобы в траве не было грибов. Ребёнок может взять в рот и проглотить несъедобный гриб. Необходимо помнить, что действие яда на организм очень опасно и может привести к смерти.

Признаки отравления грибами: слюнотечение, обильное потоотделение, рвота и жидкий стул с примесями крови. При большой дозе яда наблюдается нарушение зрения, судороги, бред, расстройство дыхания.

Если отравление произошло, необходимо оказать первую помощь, направленную на выведение яда из организма:

1. Промывание желудка.

2. Приём внутрь активированного угля.

3. Транспортировка в ближайшее лечебное учреждение в положении на боку.

4. Для уменьшения обезвоживания организма и жажды, сопровождающих отравление грибами, следует давать больному пить холодную, слегка подсоленную воду, холодный крепкий чай, молоко.

Детям употреблять грибы нельзя!

Кiлькiсть переглядiв: 27

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.