Загальні відомості

Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Протягом двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч чоловік заражується цією хворобою. Збудником є вірус, що має вигляд спіральки у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу у організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, в наслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалювань, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. Джерелом інфекції є безпосередній носій ВІЛУ. Зараження можливе лише при статевому контакті з інфікованим чи при кровообміні з ним. Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то за останніми дослідженнями, ця дитина зовсім не обов'язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується аж до 6 відсотків.

Інкубаційний період

Від двох місяців до 10 років.

Симптоми

Збільшення лімфовузлів, лихоманка, втрата 10 % ваги тіла протягом двох місяців, слабкість.

Діагностика СНІДу

Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 — 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій. Крім того, своєчасне виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які могли б стати причиною зараження інших осіб. Для діагностики ВІЛ-інфікування лікарі користуються тестовими наборами двох типів: ELISA та Western Blot. Якщо ймовірність наявності інфекції в організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність накопичення необхідної кількості антитіл у крові. Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж можуть бути вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь-якому випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 15 місяців. У цьому віці наявність антитіл матері у крові дитини є малоймовірною, проте у випадку інфікування організм починає виробляти власні антитіла. Нові технології виявлення самого вірусу використовуються для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком від 3 до 15 місяців. Нині проводяться випробування кількох тест-систем діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 3 місяців.

Профілактика хвороби

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечених статевих відносин.

Багато людей, інфікованих вірусом імунодефіциту, не мають симптомів захворювання. Отже, неможливо знати напевно, що статевий партнер ВІЛ-неінфікований, якщо немає повторних негативних результатів його перевірки на інфікованість. Це, звичайно, за умови, що за час, який минув з моменту останнього обстеження, він не вступав у потенційно небезпечний статевий контакт.

Варто або зовсім не вступати у статеві зносини, або користуватися презервативами з латексу, які забезпечують лише частковий захист під час орального, анального чи вагінального статевого акту. Слід використовувати лише латексні презервативи, для змащування яких застосовуються змазки на основі води.

Хоча деякі лабораторні дослідження і свідчать про те, що сперматоцидні засоби можуть знищувати вірус імунодефіциту, не встановлено, що ці препарати здатні запобігати зараженню.

Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів приймає AZT, а її дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя.

Міри профілактики. Основна умова — Ваша поведінка.

1.Статеві контакти — найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження — уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива.

2.Внутрівенно вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.

3.Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо) де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, потрібно їхня стерилізація. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56С градусах протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не знищує ВІЛ.

4.Перевірка донорської крові обов'язкова.

Сорок два мільйони чоловіків, жінок і дітей інфіковані в даний час вірусом імунодефіциту людини, що викликає СНІД. Щодня заражається ще більш 6 тисяч чоловік і якщо не вживати термінових заходів, до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів.

СНІД в Україні

Україна, відповідно до доповіді ООН (2005), посідає 6-е місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД.

За оцінками Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) і ВООЗ, кількість ВІЛ-інфікованих в Україні 2003 року визначалася на рівні 360 тисяч осіб (у межах 170—580 тис. осіб) віком 15-49 років (не менше 1,4 % дорослого населення).

З 1987 р. по березень 2005 р. в Україні офіційно зареєстровано 76875 тис. ВІЛ-інфікованих громадян України та 314 іноземців.

За деякими оціночними розрахунками, на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих могла становити 448—491 тис. осіб (близько 1,8 % населення віком 15-49 років).

Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до дальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірно. Найбільше ВІЛ-інфікованих в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.

За прогнозами деяких експертів, у разі збереження наявної тенденції кількість ВІЛ-інфікованих 2010 року сягне майже 1,5 млн. осіб, а число нових випадків СНІДу — 95 тисяч, при цьому від хвороби в цей рік загинуть до 90 тисяч осіб. Питома вага померлих від СНІДу в загальному числі померлих 2010 року становитиме близько 10 %, абсолютна більшість яких — віком до 40 років.

За результатами дослідження, проведенного Міністерством охорони здоров'я України спільно з Світовим банком (за фінансової підтримки Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та за технічної допомоги ЮНЕЙДС), точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні не відома.

2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих становитиме 479 тис. осіб за оптимістичним сценарієм, який передбачає доступність антиретровірусної терапії для 50 % тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІД.

В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5 % тих, хто потребує. За прогнозами, 2014 року це дасть 820 тис. ВІЛ-інфікованих, що становитиме 3,5 % дорослого населення.

За результатами прогнозу, в 2014 році 36-43 % від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38 % числа смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях в 1,5-2,1 рази будуть перевищувати середні показники по країні.

Щорічні витрати на лікування СНІД можуть досягнути в 2014 р. 630 млн грн (за найгіршим сценарієм).

Дослідження

Вчені за сприяння Національного інституту алергії та інфекційних хвороб (NIAID) проводять величезну кількість досліджень з вивчення ВІЛ-інфекції, спрямованих зокрема на отримання вакцини проти ВІЛ та нових препаратів для лікування самої хвороби і пов'язаної з нею патології. Нині випробовується на людях 29 зразків противірусної вакцини, розробляється або проходить стадію клінічного тестування велика кількість препаратів проти СНІДу та СНІД-асоційованих інфекцій. Вчені з'ясовують також точні механізми ушкодження вірусом імунної системи. Ці дослідження дають змогу краще визначити мішені для дії противірусних ліків і вакцин. NIAID підтримує також роботи з вивчення особливостей перебігу захворювання у людей різної расової та етнічної належності. Вчені провадять також аналіз та випробування хімічних бар'єрів, таких як місцеві мікробіциди, які людина може вводити у піхву або у пряму кишку, аби уникнути зараження під час статевих зносин. Вони шукають також інші шляхи профілактики поширення інфекції, виявляючи та лікуючи венеричні хвороби, агітуючи за безпечний стосовно зараження ВІЛ стиль життя, а також запобігаючи інфікуванню дітей від матерів. Для попередження українців про наслідки СНІДу запрошували зірок, які могли якось на це повлинути, це були і Queen,і Пол Маккартні.

Хронологія

1978 — у хворих чоловіків-гомосексуалістів в США, Швеції та на Гаїті було зареєстровано схожі захворювання, які в подальшому назвуть СНІД.

1981 — в США виявлено велику кількість випадків саркоми Капоші (рідкісний вид раку шкіри) у молодих чоловіків-геїв, які були названі «імунодефіцитом гомосексуалістів». В тому році від цього захворювання загинуло 128 молодих людей в США. Американським лікарем Майклом Готтлібом введено термін «СНІД».

1982 — уперше відслідковано зв'язок СНІД з переливанням крові, використано таку назву захворювання, як СНІД — синдром набутого імунодефіциту.

1983 — Люк Монтанье з інституту Пастера у Франції відкрив та ідентифікував вірус імунодефіциту людини, як вірус, що призводить до СНІД. У США за цей рік померло від СНІД півтори тисячі людей. Вперше в США в Сан-Франциско відзначався День Пам'яті померлих від СНІД (третя неділя травня).

1984 — Роберт Галло (США) незалежно від Люка Монтанье ідентифікував вірус імунодефіциту людини.

1985 — в США розроблено перший тест на наявність антитіл до ВІЛ, що дало змогу перевіряти донорську кров на наявність ВІЛ. Також були встановлені шляхи інфікування вірусом СНІД: кров, статевий шлях та від матері до дитини. В США цього року зареєстровано 6972 випадки смерті від СНІДу.

1986 — у світі вперше велику увагу приділено просвітницькій діяльності з метою профілактики ВІЛ/СНІД, вперше створено в Америці недержавну організацію ACT UP, яка займалась такою діяльністю. Вперше збудник СНІДу названо ВІЛ (HIV) — Вірус Імунодефіциту Людини.

1987 — на сесії Генеральної Асамблеї ООН Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я (ВООЗ) прийнято глобальну стратегію боротьби зі СНІДом. Офіційно зареєстрований перший препарат проти ВІЛ-інфекції — АЗТ (ретровір). В Україні зареєстровані перші 6 випадків ВІЛ-інфікування серед громадян країни та 75 випадків серед іноземців. В Україні створено мережу кабінетів довіри з обстеження і консультування на ВІЛ/СНІД. У США вСан-Франциско пошито перший КВІЛТ (клаптикова ковдра) в пам'ять про померлого ВІЛ-інфікованого друга.

1988 — 1 грудня оголошено Всесвітнім Днем Боротьби зі СНІДом. Зареєстровано першу смерть від СНІДу в Україні.

1989 — в Росії ВІЛ-інфіковано 270 дітей внаслідок непрофесійних дій медперсоналу.

1990 — в Україні створено мережу СНІД-центрів.

1991 — в Україні прийнято перший Закон «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення». Цього року Франком Муром створено символ всесвітнього антиСНІДівського руху у вигляді червоної стрічки.

1992 — в Україні прийнято першу програму профілактики ВІЛ-інфекції СНІД.

1993 — кілька керівників Центру Крові у Франції посаджені за грати у зв'язку з попаданням у Центр ВІЛ-інфікованих препаратів крові. В Україні вперше впроваджено до й після тестове консультування — як обов'язкове при обстеженні на ВІЛ/СНІД.

1987 — 1994 — в Україні офіційно зареєстровано 183 випадки ВІЛ-інфекції.

1995 — в Україні поширення ВІЛ-інфекції/СНІД набуло епідемічного характеру, зареєстровано 1490 випадків інфікування за рік; прийнята друга програма з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІД.

1996 — створено програму ООНСНІД (UNAIDS).

1998 — прийнято Закон України "Про внесення змін до закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення».

1999 — в Україні прийнято третю програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

2001 — в Україні прийнято четверту програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу. Вперше проведено спеціальну сесію ООН з проблем СНІДу.

2002 — помер від СНІД Франк Мур, який створив червону стрічку — символ боротьби зі СНІДом

1 грудня Всесвітній день боротьби зі СНІДом


У всьому світі сьогодні говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Можна згадувати і оплакувати тих, хто вже помер або смертельно хворий, можна говорити про масштаби трагедії і про те, що тільки чума 20, а тепер вже і 21 століття загрожує існуванню людства ...

5 червня 1981 Американський Центр контролю над захворюваннями зареєстрував нову хворобу - СНІД (синдром набутого імунодефіциту).

Всесвітній день боротьби зі СНІДом (World AIDS Day) вперше відзначався 1 грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією по ВІЛ / СНІДу. Щорічно відзначається 1 грудня Всесвітній день боротьби зі СНІДом служить справі зміцнення організованих зусиль по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу, що поширюється по всіх регіонах світу. Організовані зусилля спрямовані на зміцнення громадської підтримки програм профілактики розповсюдження ВІЛ / СНІД, на організацію навчання та надання інформації по всіх аспектах ВІЧ / СНІД.

Розуміючи всі зростаючі складнощі, пов'язані з пандемією ВІЛ / СНІДу, ООН створила в 1996 році союз шести всесвітніх організацій. Названа Спільною програмою Об'єднаних Націй з проблем ВІЛ / СНІДу (Joint United Nations Programme on HIV / AIDS, UNAIDS), програма об'єднує як спонсорів цього спільного проекту Дитячий фонд ООН, Програму ООН з розвитку, Фонд ООН з питань народонаселення; Організацію ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ) і Світовий банк.

UNAIDS підтримує довгострокові глобальні проекти з профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу; допомагає боротьбі за права людини незалежно від ВІЛ-статусу, здійснює допомогу країнам у всьому світі за допомогою проведення навчання заходам профілактики, підтримки досліджень з питань ВІЛ / СНІДу та роботи з програмами розширення міжнародного фронту боротьби з ВІЛ / СНІДом.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом став щорічною подією в більшості країн. Хоча 1 грудня визначений як дата для проведення Дня, в багатьох співтовариствах організовується ряд заходів, що проводяться протягом тижнів і днів до і після офіційного святкування.

/Files/images/2011-2012/1574.jpg
Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДу була задумана навесні 1991 року. Її ідея належить художнику Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сусідня сім'я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї дочки-солдата з Персидської затоки.

Стрічки як символ з'явилися вперше під час Війни в Затоці. Зелені стрічки, схожі не перевернуту букву «V», стали символом переживань, пов'язаних з вбивствами дітей в Атланті. Художник вирішив, що стрічка могла бути метафорою і для СНІДу теж.

Ідея була прийнята групою «Visual AIDS». Оскільки організація складалася з професійних художників і менеджерів від мистецтва, реклама видимого символу боротьби зі СНІДом була зроблена вельми вдало. Все почалося дуже просто. Ось уривок з ранньої рекламної листівки «Visual AIDS»: «Відріжте червону стрічку 6 сантиметрів завдовжки, потім скрутіть у верхній частині у формі перевернутої" V ". Використовуйте англійську шпильку, щоб прикріпити її до одягу ».

Проект «Червона стрічка» був офіційно розпочатий на 45-ій щорічній церемонії вручення нагород «Tony Awards» 2 червня 2000 року. Всім номінантам і учасникам було запропоновано (і досить успішно) приколоти такі стрічки. Відповідно до прес-релізу, що анонсує проект «Червона стрічка»: «Червона стрічка (перевернуте« V ») стане символом нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу. Найбільша надія, пов'язана з цим проектом - це те, що до 1 грудня, Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, ці стрічки носитимуть у всьому світі ».

І червона стрічка завоювала величезну популярність. Навіть при тому, що відверта СНІДофобія була на піку, червоні стрічки все частіше з'являлися на одворотах піджаків, полях капелюхів - скрізь, де тільки можна приколоти англійську шпильку. За наступні кілька років, стрічки стали частиною дресс-коду для вибраних не тільки на церемоніях Тоні, але і на Оскарі і Еммі також.

Кiлькiсть переглядiв: 2

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.