• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Освіта для здоров'я

Увага! Корисна інформація для батьків та учнів

Вплив інформаційних технологій на здоров’я підлітків

Кількість здорових підлітків в Україні на даний час не перевищує 2–9 %, цей показник зменшується з кожним роком. Поширеність всіх хвороб у підлітків за останні 5 років підвищилася на 15 %, у тому числі на 7,6 % зросла поширеність хвороб нервової системи та на 4,5 % — розладів психіки та поведінки. У нашій країні сьогодні кожна четверта п’ята дитина потерпає як мінімум від одного психічного розладу, кожна п’ята має поведінкові, когнітивні або емоційні проблеми, у кожної восьмої діагностується хронічний психічний розлад. Така ситуація відбувається на тлі прогресуючого впровадження технічних засобів: комп’ютерів, мережі Інтернет, мобільних телефонів, які стають невід’ємними компонентами життя та змінюють фізіологічні умови існування підлітків і можуть сприяти розвитку захворювань. За останні роки в Україні значно зросла кількість молодих людей, які мають доступ до комп’ютера. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) внесла комп’ютерну залежність у розряд категорій патологічних пристрастей. У підлітків швидше, ніж у дорослих, формується процес звикання, передумовою чого є нестабільність психіки. Доведено, що до 14 % користувачів Інтернету мають залежність, до 25 % набувають її протягом півроку від початку перебування в мережі.

Дозована та спрямована робота на комп’ютері має багато позитивних якостей, особливо на етапі пізнання світу, формування корисних навичок. Молодь отримує великі можливості для всебічного саморозвитку, освіти та розширення комунікативних зв’язків. Але, як не парадоксально, ці надбання призводять до зниження культурного рівня підліткового контингенту, моральних якостей, пам’яті та уваги; розвитку ізольованості від оточуючих. У «комп’ютеризованого» покоління відмічаються зміни фундаментальних духовно­культурних засад, понять і уявлень, а інтелектуальний розвиток відбувається в іншому соціально­часовому вимірі. Інформаційні технології чинять гіпнотичний вплив на інтелект та духовність підлітків, а комп’ютерні ігри здатні довести до повного змішування реального та віртуального світу.

Привабливість комп’ютерного світу для підлітків обумовлена: наявністю «власної території», яку складно контролювати дорослим; можливістю самостійно приймати рішення. Зворотна сторона тривалого перебування у віртуальних обставинах— психологічний інфантилізм із відсутністю відповідальності за свої вчинки, агресивність або емоційна холодність, певне звуження кругозору, ризик асоціальної поведінки.

Головним джерелом несприятливого впливу на здоров’я користувачів персональних комп’ютерів (ПК) є монітор. Поряд із ергономічними параметрами: знижений контраст зображення, дзеркальні бліки від екрану, мерехтіння зображення, небезпеку становить електромагнітне випромінювання (ЕМВ). Найбільш шкідливий у цьому плані монітор на електронно­променевій трубці. Але випромінювати електромагнітне поле (ЕМП) можуть також системний блок, схеми управління та формування інформації на рідинно­кристалічних екранах та інші складові апаратури. Про механізми дії на організм ЕМВ відомо небагато. До його біологічної дії найбільш чутливими системами організму є нервова, імунна, ендокринна та статева. Підвищений ризик розвитку захворювань мають підлітки — особи, які переживають період пубертату, активного росту, становлення ендокринної, нервової, серцево­судинної та інших систем. Особливо вразливими є особи, які вже мають функціональні захворювання та хронічну органічну патологію.

Тривале перебування у світі віртуальної реальності у підлітковому віці може стати причиною адиктивної поведінки (від англ. аddiction — схильність, згубна звичка), що характеризується прагненням перебувати за комп’ютером якомога довше та є проявом соціальної дезадаптації. Сприяти розвитку залежності можуть дефекти виховання в сім’ї: гіпоопіка, емоційна нестабільність, зайва вимогливість батьків тощо. Симптоми залежності можна умовно розділити на три групи: психічні (почуття радості, ейфорії при контакті з комп’ютером, роздратування або пригнічення без нього, відсутність контролю за часом, емоційна нестійкість і т.д.); соціальні (виникнення проблем у взаєминах з оточуючими, економічні проблеми, пов’язані з витратами грошей, нехтування особистою гігієною); духовні (втрата сенсу життя, духовне зубожіння).

Часто комп’ютерна залежність пов’язана з «інтернетоманією», що призводить майже до такого ж руйнування особистості, як алкоголізм і наркоманія. Стадії інтернет­залежності: зацікавленість, втягування, повна залежність із тяжкими симптомами відміни під час «відлучення» від ПК. В інтернет­залежних молодих людей ризик алкоголізації вищий у 7 разів, а наркотизації — у 6,8 раза, ніж в інших підлітків. Інтернет­залежність (сетеголізм) може проявлятися у гемблінгу (ігроманії), нав’язливому вебсерфінгу, спілкуванні у соціальних мережах тощо. Формуванню інших форм девіантної поведінки сприяє небезпека, з якою діти і підлітки можуть зустрітися, перебуваючи в режимі онлайн: експлуатація довіри (їх можуть спокусити на вчинення непристойних дій, участь у сектах тощо); доступ до порнографії; доступ до сайтів із деструктивним змістом (інструкцій з виготовлення чи покупки наркотичних речовин, вибухівки та ін.).

Найбільш цікавими та небезпечними є рольові комп’ютерні ігри, що здатні сформувати стійку психологічну залежність. Часто вони не враховують вікових психологічних особливостей і здатні вплинути на формування особистості в період активної соціалізації. Підліток отримує гострі, яскраві враження у віртуальному світі і не прагне повертатися у буденність. Підсилює комп’ютерну залежність гра у мережі Інтернет. Ознаки ігроманії як різновиду адиктивної поведінки:

1. Постійна залученість, збільшення часу, проведеного в ситуації гри.

2. Витіснення колишніх інтересів думками про гру.

3. Втрата контролю (нездатність припинити гру як після виграшу, так і після програшів).

4. Стан дискомфорту поза ігровою ситуацією, дратівливість, неспокій.

5. Збільшення частоти ігор і прагнення до високого ризику.

6. Нездатність чинити опір спокусі відновити гру [1].

Тривала робота на комп’ютері викликає зміни у функціонуванні організму.

На перше місце у підлітків — користувачів ПК виходять зміни психологічного стану та невротичні розлади, що характеризуються комплексністю, тяжкістю та поєднанням різних патологічних проявів. Часто робота за комп’ютером передбачає постійну концентрацію уваги та засвоєння великої кількості інформації. Характерним є отримання непотрібної інформації, яка «перевантажує» мозок та пам’ять і призводить до розумової втоми та порушення уваги. Внаслідок нервово­емоційної напруги швидко розвивається перевтома, що провокує головний біль. Може виникати шум у вухах, запаморочення, нудота. Неконтрольоване у часі спілкування з комп’ютером на тлі перевтоми призводить до розладів сну, метушливості у поведінці, порушення пам’яті. Ранні наслідки впливу ЕМВ на підлітків проявляються у функціональних порушеннях нервової системи у вигляді вегетативних дисфункцій, неврастенічного та астенічного синдромів. На рівні нервової клітини, структур, що беруть участь у передачі нервових імпульсів, виникають суттєві відхилення при дії ЕМВ малої інтенсивності. Змінюється вища нервова діяльність, підвищується проникливість гематоенцефалічного бар’єра. Вплив інтенсивного ЕМВ на імунну систему проявляється у пригніченні клітинного імунітету.

У процесі роботи з ПК у підлітків може розвиватися комп’ютерний зоровий синдром (КЗС), який ґрунтується на зоровому стомленні. Зорові симптоми КЗС: зниження гостроти зору; його затуманення; труднощі при переводі погляду з ближніх предметів на дальні і назад; відчуття змін забарвлення предметів; двоїння. Очні симптоми включають: біль у ділянці очних ямок і лоба; біль під час руху очей; почервоніння очних яблук; відчуття піску за віями; сльозотечу; печіння і різь в очах. Можливе зменшення об’єму акомодації, тимчасова короткозорість та ін. При тривалому перебуванні перед екраном внаслідок зменшення частоти моргання може розвиватися синдром сухого ока (порушення зволоження роговиці слізною рідиною). Синдром проявляється печінням в очах, почервонінням кон’юнктиви, появою судинної сітки на бічних поверхнях очей. Особливо шкідливими для органів зору є ігри з яскравими дрібними елементами, читання та введення тексту, малювання.

Вимушена поза з нахилом уперед вносить зміни в конфігурацію хребетного стовпа і призводить до звуження грудної клітки, що відбивається на заповненні шлуночків серця кров’ю і серцевому ритмі. Можливе погіршення живлення міокарда, що є причиною виникнення функціональних порушень серця. Порушення з боку серцево­судинної системи проявляються у лабільності пульсу та артеріального тиску, болі у ділянці серця та ін. Нерухоме положення підлітка протягом тривалого часу є причиною порушення мікроциркуляції крові. Застійні явища особливо виражені на рівні органів малого таза та кінцівок. Тривалі порушення мікроциркуляції сприяють стійким змінам судин (наприклад, венозний стаз є причиною розширення судин при геморої). Вимушене положення може стати чинником порушення метаболізму та гіпоксії у м’язах (насамперед, шиї, спини та плечового поясу), скривлення хребта, остеохондрозу, утрудненого дихання (іонізоване повітря викликає сухість слизових оболонок, грудна клітка знаходиться у стиснених умовах), захворювань кистей рук. Характерний розвиток карпального синдрому (оніміння та біль у пальцях кисті). На більш пізніх стадіях можливі ускладнення: тендовагініт, синдром «тенісного ліктя» (запалення загального сухожилля м’язів розгиначів, розташованих біля ліктя), що розвивається внаслідок неправильного положення рук при роботі з клавіатурою та мишею.

Тривале перебування за комп’ютером може бути причиною порушень харчування. Це недостатнє, нерегулярне, незбалансоване харчування, наслідком якого є порушення роботи травного тракту (гастрити, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічні запори), вітамінна та мінеральна недостатність, або зловживання продуктами швидкого приготування, фаст-фудом на тлі гіподинамії, що є причиною надмірної маси тіла, метаболічних та ендокринних порушень. У користувачів ПК частіше відзначаються захворювання жовчного міхура і печінки, що виникають, очевидно, у зв’язку з частим перебуванням у вимушеній позі, при якій посилюється тиск на жовчні протоки і жовчний міхур, що викликає стаз.

Можуть виникати статеві порушення, пов’язані зі зміною регуляції з боку нервової та нейроендокринної систем. Багаторазове опромінення ЕМП викликає зниження активності гіпофіза. Відзначено специфічну дію ЕМП на статеву функцію жінок, розвиток ембріона, якість сперматогенезу, тобто репродуктивну функцію молоді.

Рекомендації щодо зменшення негативних факторів для здоров’я під час роботи на комп’ютері: сприятливий мікроклімат у приміщенні (температура 19,5 ± 0,5°С, вологість повітря не більше 75%, 3-х кратний обмін повітря за годину, щоденно — вологе прибирання); достатнє рівномірне освітлення; правильна організація робочого місця. Більше ніж 2/3 населення Землі знаходиться у щоденному контакті з джерелами ЕМП. Але першим джерелом ЕМВ, яке інтенсивно використовується в безпосередній близькості від життєво важливих органів людини, стали мобільні телефони (МТ). У світі зареєстровано 4,6 міліарда користувачів МТ, значна частина їх — підлітки. Близько 70% користувачів розмовляють по телефону більше 30 хвилин на день; 30% — мають по 2 телефони і регулярно їх використовують; 40%— на ніч кладуть апарат на відстань менше 0,7м від голови.

Основними елементами стільникового зв’язку є базові станції та МТ. Як ті, так і інші є джерелами ЕМВ. Телефон і станція підтримують постійний радіоконтакт. Чим менше випромінювання базової станції, тим більше випромінювання самого телефону. На сьогодні найбільш поширеним стандартом є GSM (82% світового ринку мобільного зв’язку). Це глобальний стандарт цифрового мобільного зв’язку, з розподіленням каналів за часом та частотою. Менша пікова потужність у телефонів CDMA з технологією зв’язку, при якій канали передачі мають спільну полосу частот шириною 1,25МГц, але різну кодову модуляцію. Канали трафіку створюються при застосуванні широкополосного кодомодульованого радіосигналу (шумоподібного сигналу, що передається в єдиному частотному діапазоні). Основним механізмом взаємодії між радіочастотною енергією з організмом людини є нагрівання тканин, при використанні МТ перш за все нагрівається головний мозок. Навіть незначне підвищення температури може сприяти підвищенню проникливості гематоенцефалічного бар’єра. Установлено, що опромінення підлітків ЕМП стільникового телефону протягом 2хв викликало зміни біоелектричної активності мозку, які зберігалися наступні 2 години. Є дані, що навіть працюючи в режимі очікування МТ здатний скоротити і розладнати найважливіші фази нічного відпочинку: швидкий і повільний сон. Виявлено, що від ЕМП мобільного апарату марніють дріжджові грибки і оцтовокислі бактерії, телефон на поясі або в кишені може впливати на склад мікрофлори кишечника. ЕМП телефону гальмує формування імунної відповіді і робить організм більш уразливим щодо дії зовнішніх факторів навколишнього середовища.

Знайдено зв’язок між порушенням поведінки підлітків, когнітивними змінами та частотою і тривалістю використання МТ. Описано адикцію до МТ, що проявляється потребою у спілкуванні за допомогою дзвінків або SMS­повідомлень. Такому зв’язку віддається перевага перед реальним спілкуванням, а відсутність повідомлень викликає тривожність та напруження, дратівливість та зниження настрою. Читання з екрану та мобільна ігроманія призводять до напруження очей і можуть передувати порушенням зору.

У замкнутому просторі МТ у режимі передачі може створювати серйозну небезпеку для здоров’я. Хвильова природа електромагнетизму пояснює, що мікрохвилі за рахунок відображення від стін, сходяться в певній точці та інтерферують одна з одною, їх інтенсивність в «гарячій точці» збільшується приблизно в 2тис. разів. Потенційно небезпечними місцями можна вважати кабіни ліфтів та більшість засобів громадського транспорту. Протягом 10 років проводилися широкомасштабні дослідження щодо розвитку гліоми, менінгіоми, невриноми слухового нерва у користувачів МТ. Вони лягли в основу рішення ВООЗ та Міжнародного агентства з вивчення раку (2011) класифікувати радіовипромінювання МТ як потенційний канцероген, визначивши їх у групу 2B «можливо канцерогенних для людини». Особливу увагу привертають дослідження впливу ЕМП телефонів у дитячому і підлітковому віці. Цей контингент, безумовно, буде мати більший стаж користування МТ, ніж сучасні дорослі. Телефони вже давно використовують не тільки для спілкування абонентів, але й для ігор, прослуховування аудіозаписів, виходу у мережу Інтернет та ін. Діти та підлітки більш уразливі у зв’язку з тим, що нервова система ще розвивається, мають місце інші діелектричні властивості тканин, підвищена провідність та поглинальна здатність (що залежить від товщини черепної коробки, розмірів голови, анатомії вуха тощо). Одним із показників безпеки МТ є SAR (Specific Absorption Rates) — рівень випромінювання, який визначає енергію ЕМП, що виділяється в тканинах тіла людини за одну секунду. Граничне значення цього показника 2Вт/кг. Є різниця між місцевим розподіленням SAR у дітей та дорослих, що виявляється у більш високій експозиції у деяких тканинах та органах (наприклад, очах).

На даному етапі рекомендації для підлітків повинні включати таке: не використовувати МТ без необхідності, тривалість безперервної розмови обмежувати 3–4 хв, між розмовами — не менше 15 хв, не розмовляти у транспорті, по можливості використовувати навушники чи гучномовець, тримати апарат далі від голови під час з’єднання з абонентом, далі від тіла — при відсутності використання (уночі тощо).

Причиною електромагнітного випромінювання також є бездротові інтернет­технології— Wi-Fi. Питання постає актуальним у зв’язку з пропозицією проведення Wi­Fi у середніх навчальних закладах. Для підлітка, який використовує комп’ютер у хорошому діапазоні сигналу бездротового маршрутизатора, SAR становить 0,0057Вт/кг, що менше 1% SAR мобільного телефону. Але ж це відбувається на тлі дії інших джерел ЕМВ. Відносно невеликий стаж використання подібних широкополосних бездротових технологій та відсутність вірогідних багатоцентрових досліджень є причиною обережного використання їх для чутливого організму дітей та підлітків у період пубертату.

Усе більше інформаційних технологій та сучасних пристроїв покликано покращити та полегшити життя дітям та підліткам. Упровадження у широке користування мобільних телефонів, стаціонарних та портативних комп’ютерів, бездротового Інтернету та інших технологічних нововведень потребує досконалого вивчення їх впливу на зростаючий організм та розробки ефективних і здійснюваних санітарно­гігієнічних норм їх використання. Необхідним є проведення профілактичних заходів щодо попередження технологічних залежностей у підлітків в Україні. Вони повинні включати як широке інформування населення щодо ризиків безконтрольного використання комп’ютера, мережі Інтернет, мобільних телефонів, так і підготовку лікарів з психологічних особливостей підліткового віку та надання підліткам медико-соціальної допомоги.

Основні методи попередження неінфекційних та інфекційних захворювань

Мета: ознайомити з методами профілактики неінфекційних та інфекційних захворювань

Профілактика будь-яких захворювань залежить від способу життя, який характеризує сферу безпосередньої, повсякденної дії різних чинників через поведінку людини. У комплекс цих чинників включаються не тільки соціально-економічні, але і повністю керовані впливи - санітарна культура, поведінка у побуті, раціональний режим харчування і фізичної активності.

Профілактика інфекційних захворювань включає в себе комплекс заходів.

Перша група - це державні загальносанітарні заходи, які передбачають поліпшення умов праці і побуту населення з метою попередження будь-яких захворювань, будівництво різноманітних споруд із врахуванням санітарних і протиепідемічних вимог. Такі заходи, як благоустрій міст і сіл, спорудження водоводів і каналізації, також спрямовані на боротьбу з інфекційними хворобами.

Друга група - це медичні заходи. Вони проводяться цілеспрямовано з урахуванням всіх трьох ланок епідемічного процесу (джерела інфекції, механізму її передачі і сприйнятливої частини населення). Заражену людину та носія (бактеріо- або вірусоносія), як джерело інфекції, ізолюють від оточуючих і лікують (інфікованих тварин, як правило, знищують). З метою попередження розповсюдження інфекції за межі епідемічного вогнища застосовують карантин - комплекс адміністративних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на виявлення хворих і осіб, які підлягають ізоляції або нагляду. Для знищення збудника хвороби проводять дезінфекцію і дератизацію (знищення гризунів-перенощиків хвороб).

Третя група - підвищення рівня санітарної культури населення.

За умови комплексного і своєчасного проведення протиепідемічних заходів можна запобігти багатьом інфекційним захворюванням, а деякі з них - знищити зовсім.

Профілактику дитячих захворювань можна поділити на два види:

Ø специфічні профілактичні заходи, які полягають у проведенні профілактичного щеплення;

Ø неспецифічні профілактичні заходи, які є основним методом боротьби з тими інфекціями, проти яких ще не створені ефективні вакцинальні препарати і які грають певну роль при так званих керованих інфекціях, проти яких є щеплення.

Для формування імунітету до певних інфекційних захворювань в Україні проводять вакцинації. Вакцинопрофілактика є специфічною профілактикою, спрямованою проти певних інфекційних захворювань. Вона здійснюється за рахунок щеплень.

При щепленні в організм вводять специфічні антигени. У відповідь на це він активно виробляє специфічний імунітет. В якості антигенів можуть використовуватися вакцини, токсини, антитоксини. Живі вакцини містять живих, але послаблених тим чи іншим засобом збудників. Прикладом таких вакцин для імунізації є вакцини проти віспи, сказу, туберкульозу, сибірки, бруцельозу, туляремії, грипу, поліомієліту тощо. Вбиті вакцини (нагріванням або хімічними речовинами культури мікробів) використовуються проти черевного тифу, паратифів А і Б, дизентерії, холери, кашлюку, висипного тифу та інших. Крім того, є полівакцини (проти тифу, паратифів, дизентерії і правця; кашлюку, дифтерії і правця тощо).

Після щеплення формується штучний активний імунітет. Ефективність щеплення залежить від реактивності організму, стану здоров'я під час щеплення, повноцінності харчування.

Для підтримання імунітету на належному рівні через певні періоди повинна проводитись ревакцинація.

При проведенні щеплення можливі післящепленеві реакції: загальні та місцеві.

Щеплення проводять після детального обстеження з метою виявлення протипоказань Його слід проводити лише в спеціально обладнаних кабінетах, де можна надати необхідну допомогу, якщо виникли ускладнення. Профілактичні щеплення проводяться в залежності від показань усьому населенню, або тільки особам, які мали контакт з хворим

Частіше діти інфікуються і хворіють у сім'ях, де є дорослі з хронічними захворюваннями, особливо з патологією носа і глотки (гайморит, тонзиліти) і легенів (хронічні бронхіти) або постійні носії патогенної флори в носі і глотці, що може бути обумовлене й іншими причинами. Необхідно добиватися повного лікування цих захворювань. При тісному контакті в сім'ї діти інфікуються мікроорганізмами і вірусами зі зміненими властивостями, стійкими і більш вірулентними.

Сприяє захворюванням дітей забруднення навколишнього середовища. У великих промислових містах захворюваність ринітом, фарингітом, іншими гострими респіраторними захворюваннями зазвичай вища; велику роль відіграє мікроклімат ігрових, учбових і житлових приміщень, де діти і дорослі проводять багато часу. У погано провітрюваних, задушливих кімнатах збільшується циркуляція вірусів і інших мікроорганізмів у повітрі, підвищується їх стійкість, частішають випадки гострих і загострень хронічних захворювань органів дихання у членів сім'ї, особливо у дітей. Перш за все обов'язкові провітрювання (забезпечення по гігієнічних нормах режиму повітрообміну до 40 м3/год на 1 людину), вологе прибирання 1-2 рази на день, підтримка постійної температури повітря (22-18 0С).

Мікроклімат житлових приміщень різко погіршується, якщо в сім'ї є ті, що курять. Спеціальне обстеження декількох тисяч сімей, що мають дітей дошкільного віку, проведене педіатрами, показало, що якщо в сім'ї є один, що курить, то більше 60% дітей з таких сімей часто хворіють на бронхолегеневі захворювання, якщо є двоє курців - 83,7%, якщо в сім'ї є 3 курців, то здорових дітей у цих сім'ях практично немає.

Особливе місце серед чинників, що характеризують спосіб життя і впливають на здоров'я дитини, займає організація режиму дня дитини, фізичної активності, навчання, відпочинку, гартування, раціонального харчування. Ці чинники відносяться до числа керованих, в сім'ї їх можуть забезпечити батьки, в дитячих колективах - вихователі, вчителі, лікарі.

Раціональний режим (не дуже щадний, але і що не приводить до стомлення), фізичне навантаження і рухова активність, збалансоване харчування, що не містить алергенів, адекватна температура в приміщеннях і одяг, що не допускає перегріву тіла, фізичні вправи і водні процедури - все це укріплює природні механізми захисту, сприяє тренуванню пристосувальних систем організму і виявленню в необхідних умовах і обставинах резервних можливостей, які зберігають постійність (здоров'я) організму. Перераховані чинники способу життя є, по суті, основною частиною комплексу заходів неспецифічної профілактики багатьох поширених захворювань.

Єдиного засобу профілактики захворювань у дитячому віці, у тому числі лікарського, немає. Перш за все, необхідне гартування в широкому розумінні - як комплекс дій, направлених на вдосконалення діяльності функціональних систем організму, що забезпечують стійкість до кліматичних і геліофізичних чинників, що змінюються. Загартовування - традиційний і випробуваний метод зміцнення здоров'я, що широко використовується з давніх часів (лазні, купання, обливання, фізичні вправи).

Деякі часто хворіючі й ослаблені діти потребують проведення спеціальних лікувальних заходів.

У процесі гартування дитини тренуються й удосконалюються терморегуляція, серцево-судинна, дихальна, нервова системи. Це надзвичайно важливий і необхідний процес, оскільки ці системи формуються у міру зростання дитини. Структурне і функціональне вдосконалення органів і систем організму дитини відбувається в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем, завдяки чому формується пристосувальний ефект у конкретних умовах життя.

До основних принципів гартування відносять:

Ø початок і проведення гартування тільки тоді, коли дитина здорова;

Ø поступове збільшення інтенсивності дій;

Ø систематичність і правильну послідовність проведення процедур з урахуванням індивідуальних особливостей дитини, її реакцій на заняття;

Ø позитивне відношення дитини до процедур;

Ø безперервність гартування з поступовим ускладненням комплексу; у разі захворювання дитини комплекс починають спочатку, поступово знову його ускладнюючи;

Ø тренування загальними і місцевими діями, повільними і швидкими, слабкими і сильними, у спокої і під час руху дітей.

Слід також звернути увагу на профілактику інфекційних захворювань в школах, яку треба здійснювати не епізодично, а планомірним виконанням системи заходів, які унеможливлюють занесення інфекції в колектив і поширення її, а також підвищують загальну і специфічну несприйнятливість дитячого організму. У справі боротьби з дитячими інфекційними захворюваннями повинні брати участь усі працівники дитячого закладу: медичний персонал, адміністрація, педагоги, вихователі, технічний персонал і батьки.

Профілактиці заразних захворювань у школі сприяють: правильне планування і використання приміщень, провітрювання і гримання їх у належному санітарному стані, неухильне додержання режиму, раціональне харчування з достатньою кількістю в меню вітамінів, широке використання фізичної культури, загартовування, а також медичне обслуговування і виховна робота, які забезпечують правильний розвиток і високу опірність дітей різним шкідливим діям зовнішнього середовища.

Після літніх канікул у школі проводять профілактичний огляд усіх дітей (у тому числі й тих, які тільки вступають) для виявлення хворих.

Велике значення має санітарно-просвітницька робота з дітьми та їх батьками. Використовують найрізноманітніші форми санітарної освіти: радіо, кіно, пресу, лекції, бесіди, виставки і т. п. Зміст санітарно-просвітницької роботи повинен відповідати сезону і епідемічній обстановці.

Слід також наголосити на профілактику хвороб, що передаються статевим шляхом. ЇЇ можна поділити на два види:

1. Громадська профілактика).

ü Здійснення широкої санітарно-просвітницької роботи серед населення, особливо серед дітей та молоді.

Основні методи попередження неінфекційних та інфекційних захворювань.

Мета: ознайомити з методами профілактики неінфекційних та інфекційних захворювань

Профілактика будь-яких захворювань залежить від способу життя, який характеризує сферу безпосередньої, повсякденної дії різних чинників через поведінку людини. У комплекс цих чинників включаються не тільки соціально-економічні, але і повністю керовані впливи - санітарна культура, поведінка у побуті, раціональний режим харчування і фізичної активності.

Профілактика інфекційних захворювань включає в себе комплекс заходів.

Перша група - це державні загальносанітарні заходи, які передбачають поліпшення умов праці і побуту населення з метою попередження будь-яких захворювань, будівництво різноманітних споруд із врахуванням санітарних і протиепідемічних вимог. Такі заходи, як благоустрій міст і сіл, спорудження водоводів і каналізації, також спрямовані на боротьбу з інфекційними хворобами.

Друга група - це медичні заходи. Вони проводяться цілеспрямовано з урахуванням всіх трьох ланок епідемічного процесу (джерела інфекції, механізму її передачі і сприйнятливої частини населення). Заражену людину та носія (бактеріо- або вірусоносія), як джерело інфекції, ізолюють від оточуючих і лікують (інфікованих тварин, як правило, знищують). З метою попередження розповсюдження інфекції за межі епідемічного вогнища застосовують карантин - комплекс адміністративних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на виявлення хворих і осіб, які підлягають ізоляції або нагляду. Для знищення збудника хвороби проводять дезінфекцію і дератизацію (знищення гризунів-перенощиків хвороб).

Третя група - підвищення рівня санітарної культури населення.

За умови комплексного і своєчасного проведення протиепідемічних заходів можна запобігти багатьом інфекційним захворюванням, а деякі з них - знищити зовсім.

Профілактику дитячих захворювань можна поділити на два види:

Ø специфічні профілактичні заходи, які полягають у проведенні профілактичного щеплення;

Ø неспецифічні профілактичні заходи, які є основним методом боротьби з тими інфекціями, проти яких ще не створені ефективні вакцинальні препарати і які грають певну роль при так званих керованих інфекціях, проти яких є щеплення.

Для формування імунітету до певних інфекційних захворювань в Україні проводять вакцинації. Вакцинопрофілактика є специфічною профілактикою, спрямованою проти певних інфекційних захворювань. Вона здійснюється за рахунок щеплень.

При щепленні в організм вводять специфічні антигени. У відповідь на це він активно виробляє специфічний імунітет. В якості антигенів можуть використовуватися вакцини, токсини, антитоксини. Живі вакцини містять живих, але послаблених тим чи іншим засобом збудників. Прикладом таких вакцин для імунізації є вакцини проти віспи, сказу, туберкульозу, сибірки, бруцельозу, туляремії, грипу, поліомієліту тощо. Вбиті вакцини (нагріванням або хімічними речовинами культури мікробів) використовуються проти черевного тифу, паратифів А і Б, дизентерії, холери, кашлюку, висипного тифу та інших. Крім того, є полівакцини (проти тифу, паратифів, дизентерії і правця; кашлюку, дифтерії і правця тощо).

Після щеплення формується штучний активний імунітет. Ефективність щеплення залежить від реактивності організму, стану здоров'я під час щеплення, повноцінності харчування.

Для підтримання імунітету на належному рівні через певні періоди повинна проводитись ревакцинація.

При проведенні щеплення можливі післящепленеві реакції: загальні та місцеві.

Щеплення проводять після детального обстеження з метою виявлення протипоказань Його слід проводити лише в спеціально обладнаних кабінетах, де можна надати необхідну допомогу, якщо виникли ускладнення. Профілактичні щеплення проводяться в залежності від показань усьому населенню, або тільки особам, які мали контакт з хворим

Частіше діти інфікуються і хворіють у сім'ях, де є дорослі з хронічними захворюваннями, особливо з патологією носа і глотки (гайморит, тонзиліти) і легенів (хронічні бронхіти) або постійні носії патогенної флори в носі і глотці, що може бути обумовлене й іншими причинами. Необхідно добиватися повного лікування цих захворювань. При тісному контакті в сім'ї діти інфікуються мікроорганізмами і вірусами зі зміненими властивостями, стійкими і більш вірулентними.

Сприяє захворюванням дітей забруднення навколишнього середовища. У великих промислових містах захворюваність ринітом, фарингітом, іншими гострими респіраторними захворюваннями зазвичай вища; велику роль відіграє мікроклімат ігрових, учбових і житлових приміщень, де діти і дорослі проводять багато часу. У погано провітрюваних, задушливих кімнатах збільшується циркуляція вірусів і інших мікроорганізмів у повітрі, підвищується їх стійкість, частішають випадки гострих і загострень хронічних захворювань органів дихання у членів сім'ї, особливо у дітей. Перш за все обов'язкові провітрювання (забезпечення по гігієнічних нормах режиму повітрообміну до 40 м3/год на 1 людину), вологе прибирання 1-2 рази на день, підтримка постійної температури повітря (22-18 0С).

Мікроклімат житлових приміщень різко погіршується, якщо в сім'ї є ті, що курять. Спеціальне обстеження декількох тисяч сімей, що мають дітей дошкільного віку, проведене педіатрами, показало, що якщо в сім'ї є один, що курить, то більше 60% дітей з таких сімей часто хворіють на бронхолегеневі захворювання, якщо є двоє курців - 83,7%, якщо в сім'ї є 3 курців, то здорових дітей у цих сім'ях практично немає.

Особливе місце серед чинників, що характеризують спосіб життя і впливають на здоров'я дитини, займає організація режиму дня дитини, фізичної активності, навчання, відпочинку, гартування, раціонального харчування. Ці чинники відносяться до числа керованих, в сім'ї їх можуть забезпечити батьки, в дитячих колективах - вихователі, вчителі, лікарі.

Раціональний режим (не дуже щадний, але і що не приводить до стомлення), фізичне навантаження і рухова активність, збалансоване харчування, що не містить алергенів, адекватна температура в приміщеннях і одяг, що не допускає перегріву тіла, фізичні вправи і водні процедури - все це укріплює природні механізми захисту, сприяє тренуванню пристосувальних систем організму і виявленню в необхідних умовах і обставинах резервних можливостей, які зберігають постійність (здоров'я) організму. Перераховані чинники способу життя є, по суті, основною частиною комплексу заходів неспецифічної профілактики багатьох поширених захворювань.

Єдиного засобу профілактики захворювань у дитячому віці, у тому числі лікарського, немає. Перш за все, необхідне гартування в широкому розумінні - як комплекс дій, направлених на вдосконалення діяльності функціональних систем організму, що забезпечують стійкість до кліматичних і геліофізичних чинників, що змінюються. Загартовування - традиційний і випробуваний метод зміцнення здоров'я, що широко використовується з давніх часів (лазні, купання, обливання, фізичні вправи).

Деякі часто хворіючі й ослаблені діти потребують проведення спеціальних лікувальних заходів.

У процесі гартування дитини тренуються й удосконалюються терморегуляція, серцево-судинна, дихальна, нервова системи. Це надзвичайно важливий і необхідний процес, оскільки ці системи формуються у міру зростання дитини. Структурне і функціональне вдосконалення органів і систем організму дитини відбувається в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем, завдяки чому формується пристосувальний ефект у конкретних умовах життя.

До основних принципів гартування відносять:

Ø початок і проведення гартування тільки тоді, коли дитина здорова;

Ø поступове збільшення інтенсивності дій;

Ø систематичність і правильну послідовність проведення процедур з урахуванням індивідуальних особливостей дитини, її реакцій на заняття;

Ø позитивне відношення дитини до процедур;

Ø безперервність гартування з поступовим ускладненням комплексу; у разі захворювання дитини комплекс починають спочатку, поступово знову його ускладнюючи;

Ø тренування загальними і місцевими діями, повільними і швидкими, слабкими і сильними, у спокої і під час руху дітей.

Слід також звернути увагу на профілактику інфекційних захворювань в школах, яку треба здійснювати не епізодично, а планомірним виконанням системи заходів, які унеможливлюють занесення інфекції в колектив і поширення її, а також підвищують загальну і специфічну несприйнятливість дитячого організму. У справі боротьби з дитячими інфекційними захворюваннями повинні брати участь усі працівники дитячого закладу: медичний персонал, адміністрація, педагоги, вихователі, технічний персонал і батьки.

Профілактиці заразних захворювань у школі сприяють: правильне планування і використання приміщень, провітрювання і гримання їх у належному санітарному стані, неухильне додержання режиму, раціональне харчування з достатньою кількістю в меню вітамінів, широке використання фізичної культури, загартовування, а також медичне обслуговування і виховна робота, які забезпечують правильний розвиток і високу опірність дітей різним шкідливим діям зовнішнього середовища.

Після літніх канікул у школі проводять профілактичний огляд усіх дітей (у тому числі й тих, які тільки вступають) для виявлення хворих.

Велике значення має санітарно-просвітницька робота з дітьми та їх батьками. Використовують найрізноманітніші форми санітарної освіти: радіо, кіно, пресу, лекції, бесіди, виставки і т. п. Зміст санітарно-просвітницької роботи повинен відповідати сезону і епідемічній обстановці.

Слід також наголосити на профілактику хвороб, що передаються статевим шляхом. ЇЇ можна поділити на два види:

1. Громадська профілактика).

ü Здійснення широкої санітарно-просвітницької роботи серед населення, особливо серед дітей та молоді.

Основні методи попередження неінфекційних та інфекційних захворювань.

Мета: ознайомити з методами профілактики неінфекційних та інфекційних захворювань

Профілактика будь-яких захворювань залежить від способу життя, який характеризує сферу безпосередньої, повсякденної дії різних чинників через поведінку людини. У комплекс цих чинників включаються не тільки соціально-економічні, але і повністю керовані впливи - санітарна культура, поведінка у побуті, раціональний режим харчування і фізичної активності.

Профілактика інфекційних захворювань включає в себе комплекс заходів.

Перша група - це державні загальносанітарні заходи, які передбачають поліпшення умов праці і побуту населення з метою попередження будь-яких захворювань, будівництво різноманітних споруд із врахуванням санітарних і протиепідемічних вимог. Такі заходи, як благоустрій міст і сіл, спорудження водоводів і каналізації, також спрямовані на боротьбу з інфекційними хворобами.

Друга група - це медичні заходи. Вони проводяться цілеспрямовано з урахуванням всіх трьох ланок епідемічного процесу (джерела інфекції, механізму її передачі і сприйнятливої частини населення). Заражену людину та носія (бактеріо- або вірусоносія), як джерело інфекції, ізолюють від оточуючих і лікують (інфікованих тварин, як правило, знищують). З метою попередження розповсюдження інфекції за межі епідемічного вогнища застосовують карантин - комплекс адміністративних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на виявлення хворих і осіб, які підлягають ізоляції або нагляду. Для знищення збудника хвороби проводять дезінфекцію і дератизацію (знищення гризунів-перенощиків хвороб).

Третя група - підвищення рівня санітарної культури населення.

За умови комплексного і своєчасного проведення протиепідемічних заходів можна запобігти багатьом інфекційним захворюванням, а деякі з них - знищити зовсім.

Профілактику дитячих захворювань можна поділити на два види:

Ø специфічні профілактичні заходи, які полягають у проведенні профілактичного щеплення;

Ø неспецифічні профілактичні заходи, які є основним методом боротьби з тими інфекціями, проти яких ще не створені ефективні вакцинальні препарати і які грають певну роль при так званих керованих інфекціях, проти яких є щеплення.

Для формування імунітету до певних інфекційних захворювань в Україні проводять вакцинації. Вакцинопрофілактика є специфічною профілактикою, спрямованою проти певних інфекційних захворювань. Вона здійснюється за рахунок щеплень.

При щепленні в організм вводять специфічні антигени. У відповідь на це він активно виробляє специфічний імунітет. В якості антигенів можуть використовуватися вакцини, токсини, антитоксини. Живі вакцини містять живих, але послаблених тим чи іншим засобом збудників. Прикладом таких вакцин для імунізації є вакцини проти віспи, сказу, туберкульозу, сибірки, бруцельозу, туляремії, грипу, поліомієліту тощо. Вбиті вакцини (нагріванням або хімічними речовинами культури мікробів) використовуються проти черевного тифу, паратифів А і Б, дизентерії, холери, кашлюку, висипного тифу та інших. Крім того, є полівакцини (проти тифу, паратифів, дизентерії і правця; кашлюку, дифтерії і правця тощо).

Після щеплення формується штучний активний імунітет. Ефективність щеплення залежить від реактивності організму, стану здоров'я під час щеплення, повноцінності харчування.

Для підтримання імунітету на належному рівні через певні періоди повинна проводитись ревакцинація.

При проведенні щеплення можливі післящепленеві реакції: загальні та місцеві.

Щеплення проводять після детального обстеження з метою виявлення протипоказань Його слід проводити лише в спеціально обладнаних кабінетах, де можна надати необхідну допомогу, якщо виникли ускладнення. Профілактичні щеплення проводяться в залежності від показань усьому населенню, або тільки особам, які мали контакт з хворим

Частіше діти інфікуються і хворіють у сім'ях, де є дорослі з хронічними захворюваннями, особливо з патологією носа і глотки (гайморит, тонзиліти) і легенів (хронічні бронхіти) або постійні носії патогенної флори в носі і глотці, що може бути обумовлене й іншими причинами. Необхідно добиватися повного лікування цих захворювань. При тісному контакті в сім'ї діти інфікуються мікроорганізмами і вірусами зі зміненими властивостями, стійкими і більш вірулентними.

Сприяє захворюванням дітей забруднення навколишнього середовища. У великих промислових містах захворюваність ринітом, фарингітом, іншими гострими респіраторними захворюваннями зазвичай вища; велику роль відіграє мікроклімат ігрових, учбових і житлових приміщень, де діти і дорослі проводять багато часу. У погано провітрюваних, задушливих кімнатах збільшується циркуляція вірусів і інших мікроорганізмів у повітрі, підвищується їх стійкість, частішають випадки гострих і загострень хронічних захворювань органів дихання у членів сім'ї, особливо у дітей. Перш за все обов'язкові провітрювання (забезпечення по гігієнічних нормах режиму повітрообміну до 40 м3/год на 1 людину), вологе прибирання 1-2 рази на день, підтримка постійної температури повітря (22-18 0С).

Мікроклімат житлових приміщень різко погіршується, якщо в сім'ї є ті, що курять. Спеціальне обстеження декількох тисяч сімей, що мають дітей дошкільного віку, проведене педіатрами, показало, що якщо в сім'ї є один, що курить, то більше 60% дітей з таких сімей часто хворіють на бронхолегеневі захворювання, якщо є двоє курців - 83,7%, якщо в сім'ї є 3 курців, то здорових дітей у цих сім'ях практично немає.

Особливе місце серед чинників, що характеризують спосіб життя і впливають на здоров'я дитини, займає організація режиму дня дитини, фізичної активності, навчання, відпочинку, гартування, раціонального харчування. Ці чинники відносяться до числа керованих, в сім'ї їх можуть забезпечити батьки, в дитячих колективах - вихователі, вчителі, лікарі.

Раціональний режим (не дуже щадний, але і що не приводить до стомлення), фізичне навантаження і рухова активність, збалансоване харчування, що не містить алергенів, адекватна температура в приміщеннях і одяг, що не допускає перегріву тіла, фізичні вправи і водні процедури - все це укріплює природні механізми захисту, сприяє тренуванню пристосувальних систем організму і виявленню в необхідних умовах і обставинах резервних можливостей, які зберігають постійність (здоров'я) організму. Перераховані чинники способу життя є, по суті, основною частиною комплексу заходів неспецифічної профілактики багатьох поширених захворювань.

Єдиного засобу профілактики захворювань у дитячому віці, у тому числі лікарського, немає. Перш за все, необхідне гартування в широкому розумінні - як комплекс дій, направлених на вдосконалення діяльності функціональних систем організму, що забезпечують стійкість до кліматичних і геліофізичних чинників, що змінюються. Загартовування - традиційний і випробуваний метод зміцнення здоров'я, що широко використовується з давніх часів (лазні, купання, обливання, фізичні вправи).

Деякі часто хворіючі й ослаблені діти потребують проведення спеціальних лікувальних заходів.

У процесі гартування дитини тренуються й удосконалюються терморегуляція, серцево-судинна, дихальна, нервова системи. Це надзвичайно важливий і необхідний процес, оскільки ці системи формуються у міру зростання дитини. Структурне і функціональне вдосконалення органів і систем організму дитини відбувається в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем, завдяки чому формується пристосувальний ефект у конкретних умовах життя.

До основних принципів гартування відносять:

Ø початок і проведення гартування тільки тоді, коли дитина здорова;

Ø поступове збільшення інтенсивності дій;

Ø систематичність і правильну послідовність проведення процедур з урахуванням індивідуальних особливостей дитини, її реакцій на заняття;

Ø позитивне відношення дитини до процедур;

Ø безперервність гартування з поступовим ускладненням комплексу; у разі захворювання дитини комплекс починають спочатку, поступово знову його ускладнюючи;

Ø тренування загальними і місцевими діями, повільними і швидкими, слабкими і сильними, у спокої і під час руху дітей.

Слід також звернути увагу на профілактику інфекційних захворювань в школах, яку треба здійснювати не епізодично, а планомірним виконанням системи заходів, які унеможливлюють занесення інфекції в колектив і поширення її, а також підвищують загальну і специфічну несприйнятливість дитячого організму. У справі боротьби з дитячими інфекційними захворюваннями повинні брати участь усі працівники дитячого закладу: медичний персонал, адміністрація, педагоги, вихователі, технічний персонал і батьки.

Профілактиці заразних захворювань у школі сприяють: правильне планування і використання приміщень, провітрювання і гримання їх у належному санітарному стані, неухильне додержання режиму, раціональне харчування з достатньою кількістю в меню вітамінів, широке використання фізичної культури, загартовування, а також медичне обслуговування і виховна робота, які забезпечують правильний розвиток і високу опірність дітей різним шкідливим діям зовнішнього середовища.

Після літніх канікул у школі проводять профілактичний огляд усіх дітей (у тому числі й тих, які тільки вступають) для виявлення хворих.

Велике значення має санітарно-просвітницька робота з дітьми та їх батьками. Використовують найрізноманітніші форми санітарної освіти: радіо, кіно, пресу, лекції, бесіди, виставки і т. п. Зміст санітарно-просвітницької роботи повинен відповідати сезону і епідемічній обстановці.

Слід також наголосити на профілактику хвороб, що передаються статевим шляхом. ЇЇ можна поділити на два види:

1. Громадська профілактика).

ü Здійснення широкої санітарно-просвітницької роботи серед населення, особливо серед дітей та молоді.

Основні методи попередження неінфекційних та інфекційних захворювань.

Мета: ознайомити з методами профілактики неінфекційних та інфекційних захворювань

Профілактика будь-яких захворювань залежить від способу життя, який характеризує сферу безпосередньої, повсякденної дії різних чинників через поведінку людини. У комплекс цих чинників включаються не тільки соціально-економічні, але і повністю керовані впливи - санітарна культура, поведінка у побуті, раціональний режим харчування і фізичної активності.

Профілактика інфекційних захворювань включає в себе комплекс заходів.

Перша група - це державні загальносанітарні заходи, які передбачають поліпшення умов праці і побуту населення з метою попередження будь-яких захворювань, будівництво різноманітних споруд із врахуванням санітарних і протиепідемічних вимог. Такі заходи, як благоустрій міст і сіл, спорудження водоводів і каналізації, також спрямовані на боротьбу з інфекційними хворобами.

Друга група - це медичні заходи. Вони проводяться цілеспрямовано з урахуванням всіх трьох ланок епідемічного процесу (джерела інфекції, механізму її передачі і сприйнятливої частини населення). Заражену людину та носія (бактеріо- або вірусоносія), як джерело інфекції, ізолюють від оточуючих і лікують (інфікованих тварин, як правило, знищують). З метою попередження розповсюдження інфекції за межі епідемічного вогнища застосовують карантин - комплекс адміністративних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на виявлення хворих і осіб, які підлягають ізоляції або нагляду. Для знищення збудника хвороби проводять дезінфекцію і дератизацію (знищення гризунів-перенощиків хвороб).

Третя група - підвищення рівня санітарної культури населення.

За умови комплексного і своєчасного проведення протиепідемічних заходів можна запобігти багатьом інфекційним захворюванням, а деякі з них - знищити зовсім.

Профілактику дитячих захворювань можна поділити на два види:

Ø специфічні профілактичні заходи, які полягають у проведенні профілактичного щеплення;

Ø неспецифічні профілактичні заходи, які є основним методом боротьби з тими інфекціями, проти яких ще не створені ефективні вакцинальні препарати і які грають певну роль при так званих керованих інфекціях, проти яких є щеплення.

Для формування імунітету до певних інфекційних захворювань в Україні проводять вакцинації. Вакцинопрофілактика є специфічною профілактикою, спрямованою проти певних інфекційних захворювань. Вона здійснюється за рахунок щеплень.

При щепленні в організм вводять специфічні антигени. У відповідь на це він активно виробляє специфічний імунітет. В якості антигенів можуть використовуватися вакцини, токсини, антитоксини. Живі вакцини містять живих, але послаблених тим чи іншим засобом збудників. Прикладом таких вакцин для імунізації є вакцини проти віспи, сказу, туберкульозу, сибірки, бруцельозу, туляремії, грипу, поліомієліту тощо. Вбиті вакцини (нагріванням або хімічними речовинами культури мікробів) використовуються проти черевного тифу, паратифів А і Б, дизентерії, холери, кашлюку, висипного тифу та інших. Крім того, є полівакцини (проти тифу, паратифів, дизентерії і правця; кашлюку, дифтерії і правця тощо).

Після щеплення формується штучний активний імунітет. Ефективність щеплення залежить від реактивності організму, стану здоров'я під час щеплення, повноцінності харчування.

Для підтримання імунітету на належному рівні через певні періоди повинна проводитись ревакцинація.

При проведенні щеплення можливі післящепленеві реакції: загальні та місцеві.

Щеплення проводять після детального обстеження з метою виявлення протипоказань Його слід проводити лише в спеціально обладнаних кабінетах, де можна надати необхідну допомогу, якщо виникли ускладнення. Профілактичні щеплення проводяться в залежності від показань усьому населенню, або тільки особам, які мали контакт з хворим

Частіше діти інфікуються і хворіють у сім'ях, де є дорослі з хронічними захворюваннями, особливо з патологією носа і глотки (гайморит, тонзиліти) і легенів (хронічні бронхіти) або постійні носії патогенної флори в носі і глотці, що може бути обумовлене й іншими причинами. Необхідно добиватися повного лікування цих захворювань. При тісному контакті в сім'ї діти інфікуються мікроорганізмами і вірусами зі зміненими властивостями, стійкими і більш вірулентними.

Сприяє захворюванням дітей забруднення навколишнього середовища. У великих промислових містах захворюваність ринітом, фарингітом, іншими гострими респіраторними захворюваннями зазвичай вища; велику роль відіграє мікроклімат ігрових, учбових і житлових приміщень, де діти і дорослі проводять багато часу. У погано провітрюваних, задушливих кімнатах збільшується циркуляція вірусів і інших мікроорганізмів у повітрі, підвищується їх стійкість, частішають випадки гострих і загострень хронічних захворювань органів дихання у членів сім'ї, особливо у дітей. Перш за все обов'язкові провітрювання (забезпечення по гігієнічних нормах режиму повітрообміну до 40 м3/год на 1 людину), вологе прибирання 1-2 рази на день, підтримка постійної температури повітря (22-18 0С).

Мікроклімат житлових приміщень різко погіршується, якщо в сім'ї є ті, що курять. Спеціальне обстеження декількох тисяч сімей, що мають дітей дошкільного віку, проведене педіатрами, показало, що якщо в сім'ї є один, що курить, то більше 60% дітей з таких сімей часто хворіють на бронхолегеневі захворювання, якщо є двоє курців - 83,7%, якщо в сім'ї є 3 курців, то здорових дітей у цих сім'ях практично немає.

Особливе місце серед чинників, що характеризують спосіб життя і впливають на здоров'я дитини, займає організація режиму дня дитини, фізичної активності, навчання, відпочинку, гартування, раціонального харчування. Ці чинники відносяться до числа керованих, в сім'ї їх можуть забезпечити батьки, в дитячих колективах - вихователі, вчителі, лікарі.

Раціональний режим (не дуже щадний, але і що не приводить до стомлення), фізичне навантаження і рухова активність, збалансоване харчування, що не містить алергенів, адекватна температура в приміщеннях і одяг, що не допускає перегріву тіла, фізичні вправи і водні процедури - все це укріплює природні механізми захисту, сприяє тренуванню пристосувальних систем організму і виявленню в необхідних умовах і обставинах резервних можливостей, які зберігають постійність (здоров'я) організму. Перераховані чинники способу життя є, по суті, основною частиною комплексу заходів неспецифічної профілактики багатьох поширених захворювань.

Єдиного засобу профілактики захворювань у дитячому віці, у тому числі лікарського, немає. Перш за все, необхідне гартування в широкому розумінні - як комплекс дій, направлених на вдосконалення діяльності функціональних систем організму, що забезпечують стійкість до кліматичних і геліофізичних чинників, що змінюються. Загартовування - традиційний і випробуваний метод зміцнення здоров'я, що широко використовується з давніх часів (лазні, купання, обливання, фізичні вправи).

Деякі часто хворіючі й ослаблені діти потребують проведення спеціальних лікувальних заходів.

У процесі гартування дитини тренуються й удосконалюються терморегуляція, серцево-судинна, дихальна, нервова системи. Це надзвичайно важливий і необхідний процес, оскільки ці системи формуються у міру зростання дитини. Структурне і функціональне вдосконалення органів і систем організму дитини відбувається в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем, завдяки чому формується пристосувальний ефект у конкретних умовах життя.

До основних принципів гартування відносять:

Ø початок і проведення гартування тільки тоді, коли дитина здорова;

Ø поступове збільшення інтенсивності дій;

Ø систематичність і правильну послідовність проведення процедур з урахуванням індивідуальних особливостей дитини, її реакцій на заняття;

Ø позитивне відношення дитини до процедур;

Ø безперервність гартування з поступовим ускладненням комплексу; у разі захворювання дитини комплекс починають спочатку, поступово знову його ускладнюючи;

Ø тренування загальними і місцевими діями, повільними і швидкими, слабкими і сильними, у спокої і під час руху дітей.

Слід також звернути увагу на профілактику інфекційних захворювань в школах, яку треба здійснювати не епізодично, а планомірним виконанням системи заходів, які унеможливлюють занесення інфекції в колектив і поширення її, а також підвищують загальну і специфічну несприйнятливість дитячого організму. У справі боротьби з дитячими інфекційними захворюваннями повинні брати участь усі працівники дитячого закладу: медичний персонал, адміністрація, педагоги, вихователі, технічний персонал і батьки.

Профілактиці заразних захворювань у школі сприяють: правильне планування і використання приміщень, провітрювання і гримання їх у належному санітарному стані, неухильне додержання режиму, раціональне харчування з достатньою кількістю в меню вітамінів, широке використання фізичної культури, загартовування, а також медичне обслуговування і виховна робота, які забезпечують правильний розвиток і високу опірність дітей різним шкідливим діям зовнішнього середовища.

Після літніх канікул у школі проводять профілактичний огляд усіх дітей (у тому числі й тих, які тільки вступають) для виявлення хворих.

Велике значення має санітарно-просвітницька робота з дітьми та їх батьками. Використовують найрізноманітніші форми санітарної освіти: радіо, кіно, пресу, лекції, бесіди, виставки і т. п. Зміст санітарно-просвітницької роботи повинен відповідати сезону і епідемічній обстановці.

Слід також наголосити на профілактику хвороб, що передаються статевим шляхом. ЇЇ можна поділити на два види:

1. Громадська профілактика).

ü Здійснення широкої санітарно-просвітницької роботи серед населення, особливо серед дітей та молоді.

За статистикою, застуду викликають понад 200 різних вірусів, які готові напасти на людину будь-якої хвилини. І, на жаль, вірогідність успішної атаки сягає 50 відсотків.


Чому ж ми так легко підхоплюємо застуду і грип?

Пояснюється все просто. По-перше, вірусів значно більше, ніж людей, а, по-друге, ми дуже часто не в змозі надати їм гідного опору. В результаті, погано вимита чашка або чуже "апчхі" у іншому кінці вагону електрички, вкладають нас у ліжко. Наприклад, грип, як і інші вірусні захворювання, передається повітряно-крапельним шляхом при кашлі, чханні, розмові. За найскромнішими підрахунками, одна інфікована вірусом грипу людина може одночасно заразити 20–25 здорових людей, що потрапили в небезпечну зону.

Часто це відбувається через відсутність серед населення елементарної санітарно-гігієнічної культури. Скільки не говори, що в період підйому застудних захворювань потрібно в громадських місцях носити марлеві маски, слідують цій пораді одиниці. Хтось боїться, що на нього показуватимуть пальцем, а хтось упевнений, що до нього віруси не пристануть.

Найгірше поводяться ті, хто, вже захворівши, лізе у транспорт, ходить на роботу або в кінотеатр, вважаючи, що він на зразок героя. При цьому, часто навіть не прикривається носовими хустками, коли нападає кашель або чхання. Адже, носіння індивідуальних засобів захисту на зразок марлевої пов'язки, здатні знизити ризик розповсюдження інфекції на 80%.

Як же бути, якщо поряд з вами опиниться людина, яка буквально чхає на вас? Перш за все, постарайтеся відійти на безпечну відстань – мінімум на три-чотири метри. Якщо це неможливо (наприклад, ви їдете в автобусі), прийміть прості запобіжні засоби: прикрийте самі свій рот і ніс носовою хусткою, відгородіться від рознощика зарази газетою або пересядьте на інше сидіння.

У період розпалу застудних захворювань якомога рідше відвідуйте місця масового скупчення народу - збори, мітинги, великі магазини, ринки. По можливості обмежте походи в кафе, театри, музеї, клуби, на дискотеки.

Не менш часта простуда передається через руки при звичайному рукостисканні. Встановлено, що на руках віруси живуть від 1 до 3 годин. Щоб позбавитися їх і уникнути можливого зараження, доторкнувшись до слизової очей, носа або рота, якомога частіше мийте руки протягом дня: разом з частинками шкіри змиються і віруси, що поселилися на ній.

Частіше міняйте зубну щітку, не рідше за один раз в два тижні. Дослідження показують, що на її щетині віруси живуть дуже довго – до семи днів. Врахуйте і те, що в сухих щітках скупчується менше бактерій, чим у вологих. Щоб зубна щітка швидше висихала, зберігайте її без футляра щетиною вгору, і краще не у ванній кімнаті, а в світлішому і сухішому місці - наприклад, в спальні або кухні на підвіконні.

Частіше провітрюйте приміщення будинку і на роботі: це знижує концентрацію вірусів в повітрі. Регулярно зволожуйте повітря в квартирі. Для цього або щодня робіть вологе прибирання, або ставте на ніч в кут таз з водою (можна розвішувати на батареях вологі простирадла), або купіть спеціальний зволожувач в магазині.

Дуже надійний засіб захисту від вірусів - мішечок з часником. Натріть декілька зубчиків часнику на дрібній тертці, покладіть часникову кашку в марлевий мішечок і підвісьте до стелі, щодня заповнюючи мішечок свіжою часниковою масою. Не забувайте щодня включати часник і цибулю у раціон харчування. Щоб позбавитися неприємного запаху з рота, пожуйте після вживання часнику насіння кропу. Можна нарізувати часник на дрібні частини і ковтати їх не прожовувавши, а лише запиваючи кип'яченою водою, - запаху теж не буде. Крім того, зараз продаються часникові пігулки, які вже позбавлені від неприємного аромату.

Як бачите, не так вже складно захиститися від вірусів. Досить дотримуватися при зустрічі з ними певної дистанції, проявляючи максимум акуратності і обережності. Одночасно з цим бажано зайнятися підвищенням імунітету. Почніть з найпростішого: добре висипайтеся і правильно харчуйтеся, збільшивши кількість фруктів, зелені, овочів, особливо тих, що містять вітамін С. Надійний протизастудний бар'єр вибудовується в організмі і при щоденному споживанні вітаміну А, який до того ж покращує гостроту зору.

Не втрачайте можливості провести вільний час за містом, у лісі або погуляти в міському парку. Щодня виконуйте протягом 20-30 хвилин фізичні вправи, відповідні вашому віку і загальному стану організму. Тільки не перестарайтеся. Відчувши нездужання, ослабте фізичне навантаження або взагалі припиніть заняття.

Ніколи не ризикуйте власним здоров'ям. Виходячи на вулицю в холодну погоду, тепло одягайтеся. Почніть з теплої нижньої білизни, що поглинає вологу. Потім надіньте шерстяний светр або пуловер, щоб створити для холодного повітря ізоляційний бар'єр. А зверху - легке пальто або куртку на синтепоні з водовідштовхувального, але "дихаючого" матеріалу. До речі, через непокриту голову організм втрачає до 50 відсотків накопиченого тепла. Це щодо моди ходити без шапки.

Слід застерегти, що ГРЗ і ГРВІ та грип – це не одне й те ж, хоча всі ці захворювання викликаються вірусами і мають схожі симптоми. Але грип викликається безпосередньо вірусами грипу.Для грипу характерний гострий початок, лихоманка, сухість, першіння в горлі, закладеність у носі, різкий головний біль, біль у висках, очах, суглобах, температура до 39-40 градусів.

Є три типи вірусів грипу – А, Б і С. Ці віруси дещо відрізняються за своєю будовою і викликають захворювання різної тяжкості. Вірус А викликає найважчі форми грипу на відміну від типів В і С, які переносяться людиною легше. Особливо небезпечні віруси-мутанти грипу птахів і людини та пташиного грипу, свинячого грипу. Вони можуть викликати всесвітню епідемію грипу, а розповсюджуються із швидкістю літаків, потягів. Імунітету до останнього виду вірусу немає. Вірус грипу дуже легко передається. Найпоширеніший шлях розповсюдження інфекції – повітряно-крапельний. Можливий, хоча і рідше, і побутовий шлях передачі – наприклад, зараження через предмети домашнього вжитку. А тому хворі на грип будь-якої форми небезпечні для оточуючих. Хворий повинен бути ізольованим в окремій кімнаті або відгороджений ширмою, мати індивідуальний посуд, білизну. Приміщення треба прибирати вологим способом, провітрювати не менше 4 разів на добу. Посуд і речі хворого треба обов’язково кип’ятити. Матерям, що доглядають дітей, носити маску з 4-5 шарів марлі, яку періодично прасувати гарячою праскою. Діти, хворі на грип, не повинні відвідувати школу чи дитячий садочок. Перед виходом у людні місця, рекомендується змазувати носову порожнину оксоліновою маззю. Як і інші ГРВІ, грип не вимагає спеціального лікування, оскільки ефективних засобів, які б діяли на грип із стопроцентним ефектом, немає. Ліки, які пропонують при захворюванні на грип, лише сприяють швидшому зникненню симптомів.Щоб уникнути захворювання на грип, а значить запобігти ускладненням, бажано провести вакцинацію проти грипу. Є кілька видів вакцин: Інфлуак (Нідерланди), Ваксігрип (Франція), Флюарікс (Бельгія), Грипол (Росія). Для підвищення опірності організму проти грипу та гострих распіраторних захворювань необхідно щоденно споживати продукти з достатньою кількістю вітамінів: свіжу та квашену капусту, моркву, буряк, свіжі овочі та фрукти, пити овочеві та фруктові соки, чай з чорною смородиною, медом, малиною, лимоном, журавлиною; не забувати про користь фітонцидів: вживати цибулю, часник, хрін, гірчицю. Не буде зайвим приймати полівітаміни, особливо вітамін С. Увечері та вранці треба полоскати рот теплим розчином солі чи соди з розрахунку 1 г на склянку води. Рекомендується приймати контрастний душ. Під час епідемії можна приймати екстракти лимонника, елеотерококку, женьшеню, ехінацеї. Нам усім треба бути готовими дати відсіч цьому вірусу.Так що підвищуємо імунітет, ведемо здоровий спосіб життя і не забуваємо робити щеплення. Звертаємо особливу увагу на те, що самолікування при грипові недопустиме! Адже передбачити протікання хвороби неможливо. Тому при перших ознаках захворювання на грип, у першу чергу треба звернутися до лікаря. Тільки лікар може правильно оцінити стан хворого і призначити адекватну терапію.

Від родинних вечерь діти здоровішають – вчені

Від родинних вечерь діти здоровішають – вчені

Дітлахи, чиї сім'ї збираються за одним столом, здоровіші та менш схильні до ожиріння.

Американські дослідники з’ясували, під час сімейних трапез діти споживають більше фруктів та овочів, вітамінів та кальцію порівняно з нащадками у тих родинах, де люди не звикли їсти разом.

Науковці з Державного університету Нью-Джерсі проаналізували результати 68 окремих досліджень, що стосувалися дитячого харчування. Вони виявили, крім того, що сім’ї, які регулярно сідають за стіл разом, споживають більше корисних продуктів, вони ж з’їдають менше шкідливої їжі, випивають менше газованки тощо.

"Люди, які частіше їдять по-сімейному, частіше мають кращий раціон", - говорить дослідниця Дженніфер Мартін-Біггерс.

На додачу, діти з таких родин є більш успішними в школі, виявили вчені.

Для таких батьків сніданок, обід чи вечеря – дещо більше, ніж сунути щось у мікрохвильову піч та згодувати дитині, яка втупилася в телевізор, коментує представник британської організації Sustain, що бореться за поліпшення дитячого харчування, Кет Делмені.

Добре, коли дітей привчають отримувати насолоду від хорошої їжі, хоча змусити всидіти за столом малюка доволі непросто. Удома та в школі, батьки та вчителі мають докласти зусиль, щоб дітям було весело та приємно їсти разом, щоби вони спілкувалися,каже вона.

"Коли ти розмовляєш (за столом), то не намагаєшся швидко напхатися, отже, з’їдаєш менше", - підсумовує Делмені.

Лікувальний чай

Невичерпне джерело вітамінів, яке піднімає опірність організму до застуд, - це чай з травами...

Восени відразу декілька чинників працюють не на нашу користь. Це - зміна життєвого ритму, адже з відпусток доводиться повертатися на роботу, з канікул - в стіни школи або вузу. Новий розпорядок дня - стрес для організму, нові знайомства, нові обов'язки викликають емоційну пригніченість, депресію. Імунна система помітно слабшає, і досить провести декілька хвилин в присутності хворого, щоб одержати неприємні симптоми.

До речі, існують групи ризику людей, які більше схильні до простуд. Це, перш за все, діти до 7-ми років, а також літні люди старші 60-65 років. Але навіть в розквіті сил можна бути вразливим для вірусів. Наприклад, завзяті курці частіше схильні до застуд, оскільки у них порушений імунітет слизової оболонки носа, рота і гортані. Представниці прекрасної статі ризикують практично кожного місяця, оскільки в передменструальний період вірогідність підхопити ГРВІ підвищується в 3-4 рази. Але найцікавіші факти пропонує сучасна психологія: європейські учені показали, що злопам'ятні люди, а також інтраверти частіше за інших захворівають на застуду.

Мудра профілактика.

Вважається, що простуда передається тільки повітряно-краплинним шляхом, тобто при чханні, кашлі. Проте, підхопити вірус можна і при рукопотисканні, або узявшись за ручку або поручень в суспільному транспорті. Річ у тому, що хворий може потерти очі або ніс, і крапельки слизу, слини залишаться на руках. Якщо здорова людина контактувала з хворим, необхідно ретельно вимити руки, щоб вірус не потрапив на слизові оболонки. До речі, їх теж можна захистити.

Кілька разів в день промивайте ніс підсоленою теплою водою (половину чайної ложки солі на склянку води). Для цих цілей можна використовувати і спеціальні спреї на основі морської води, які продаються в аптеці для промивання носа при нежиті. Сольові розчини підвищують рН середовища, воно стає некомфортним для вірусів.

Невичерпне джерело вітамінів, яке піднімає опірність організму до застуд, - це чай з травами.

М'ята, листя або сухі ягоди чорної смородини і малини, брусниця, липовий і яблуневий цвіт попереджають перші ознаки застуди, мають жарознижуючу і потогінну дію. Всім знайомий рецепт – чай з часточкою лимона. Лимон вбиває хвороботворні мікроби, бореться з застудою. Якщо ви вже відчули озноб, першіння в горлі, - то можна видавити сік половинки лимона в чашку чаю.

Найнадійніший спосіб уберегтися від простуди - приймати антивірусні препарати. Їх можна придбати в аптеці, а можна скористатися перевіреним народним засобом - зубчиками часнику. Часник містить активні противірусні речовини - фітонциди, які частково замінюють дію лікарських препаратів.

Для профілактики достатньо 1-2 зубчиків в день. Можна нарізати часник на часточки і відразу ковтати - тоді не з'явиться часниковий запах з рота. До речі, запах зникне, якщо прополоскати рот водою, в яку доданий сік лимона (на цю роль підійде і чай з лимоном, так ви завдасте подвійного удару застуді).

Щоб активізувати захисні сили організму, необхідно щодня приймати по 15-20 крапель настоянки ехінацеї, женьшеня або елеутерокока. Ці рослини називають "природними адаптогенами": вони допомагають організму справитися із зовнішньою агресією, підвищують імунітет.

Якщо застуда неминуча.

Навіть якщо мити руки вже пізно, існують перевірені засоби, які активно борються з першими ознаками застуди. Оскільки простуда атакує перш за все носоглотку, то лікувальні полоскання горла - перший крок на шляху до одужання. Для цього використовуйте настій шавлії.

Залийте жменю листя шавлії 0.5 л кип'ятку, щільно закрийте і витримайте в темному місці як мінімум 20 хвилин. Щоб підвищити ефективність настою, перед полосканням в склянку можна додати половину чайної ложки морської солі.

Допоможуть і інгаляції з ефірними маслами шавлії, евкаліпта, розмарину, м'яти, лимона, майорану, ромашки. Для цього достатньо 1-2 крапель ефірного масла на 0.5 літра гарячої води.

У числі ефективних антизастудних процедур є навіть душ від нежиті.

Щоб очистити гайморові пазухи, спрямуйте могутній струмінь води (не дуже гарячий) то на одну пазуху носа, то на іншу. При цьому то наближайте, то віддаляйте душ. Так ви масажуєте і прогріваєте гайморові пазухи, що очистить їх і допоможе перемогти простуду.

Інший доступний рецепт також позбавляє від нежиті: протягом дня через кожні 2-3 години закопуйте в ніс сік алое.

Відчуття холоду, озноб - обов'язкові ознаки простуди. У такому стані хочеться залізти у ванну і насолодитися теплом. Але просте прогрівання організму можна поєднувати із справжньою цілющою дією. Знайомтеся: цитрусові ванни.

Для ванни з цедри необхідно розтовкти 100-150 г сухої цедри апельсина (мандарина, лимона), залити 1 л кип'ятку, настоювати 20-30 хвилин. Настій вилити у ванну. Щоб підвищити ефективність ванни, можна додати 2-3 краплі ефірного масла троянди. Можна також "збагатити" композицію соком лайма.

Для апельсиново-грейпфрутової ванни вичавіть сік з трьох крупних грейпфрутів і трьох апельсинів. М'якоть покладіть в тканинний мішечок або загорніть в марлю, а потім опустіть у воду, щоб "підпитувати" її.

Для лимонно-медової ванни необхідно 5-6 лимонів. Їх необхідно нарізувати з шкіркою, залити гарячою водою і настоювати близько години. Відіжміть лимонну масу через марлю у ванну, а також додайте декілька столових ложок меду.

Навіть звичайна застуда - сигнал про неполадки в організмі, про ослаблення імунітету. А це набагато серйозніше, ніж ми звикли думати. Посудіть самі - за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, за останній рік від різних хвороб померли 52 мільйони землян. При цьому в більшості випадків початковою причиною були неполадки в імунній системі.

Що робити?

Зміцнювати імунітет, хоча деякі медики не люблять цей вираз. За їх словами, є чотири чинники, що допомагають імунній системі нормально працювати, - фізичні навантаження, правильне харчування, спеціальні рослинні і лікарські препарати і, звичайно ж, загартовування.

Почнемо з загартовування.Тим більше лікарі вважають - літо-осінь найкращий час, щоб почати ним займатися. Відразу обмовлюся: загартовування протипоказане людям, які страждають від серйозних захворювань, таких, як ниркова недостатність, серцева або будь-яка інша. Людям, що хворіють на інші хронічні захворювання, загартовуватися можна, тільки якщо недуги не супроводжуються значущими порушеннями функцій органів. Наприклад, при стенокардії холодне обливання може закінчитися нападом або навіть інфарктом. Якщо ваше хронічне захворювання не таке серйозне, вам все одно не можна загартовуватися під час загострення, тільки в період ремісії. Протипоказано загартовування і тим, хто проходить курс якихось лікарських препаратів, навіть якщо вони профілактичні або від хронічного захворювання, яке вже давно в стані ремісії. Не можна загартовуватися під час будь-якого гострого захворювання, навіть звичайного ГРЗ.

В цілому техніка загартовування проста - можна обливатися холодною водою або робити контрастний душ, чергуючи холодну і гарячу воду, але обов'язково закінчуючи холодною. Контрастний душ тренує судини і тому є відмінним способом не тільки загартовуватися, але і запобігти варикозу.

Для загартовування є три залізних правила. Перше - починати потрібно з води кімнатної температури, поступово знижуючи її. Якщо ви все-таки перемерзли, негайно припиніть ці процедури - можливо, вони просто не для вас.

Правило друге - після обливань холодною водою або контрастного душу вам повинно бути жарко, а не холодно. Якщо ви замерзнули, значить, переборщили або вибрана температура води для вас поки що дуже низька.

Правило третє - не можна загартовуватися або робити контрастний душ від випадку до випадку - від цього більше шкоди, ніж користі. Такі процедури необхідно проводити регулярно, бажано щодня.

Підвищують імунітет і фізичні навантаження. Неважливо, які саме: хочте - плавайте, хочте - займіться аеробікою, хочте - кінним спортом. Підійде і домашній фітнес. Проте навантаження повинне бути помірним і не поєднуватися з дієтою.

Для збереження імунітету важливо, як ви харчуєтеся. Хочу засмутити тих, хто сидять на дієтах, що повністю виключають певні продукти. Це дуже шкідливо для імунітету. Він вимагає збалансованого харчування. Тобто ви можете їсти небагато, але у вашому раціоні повинні бути всі основні продукти харчування.

Щоб зберегти, а тим більше підвищити імунітет, ви обов'язково повинні вживати в їжу продукти, що містять вітаміни А, С, Е, а також мікроелементи - селен, магній і цинк. До речі, саме за допомогою цинку в організмі синтезується речовина, необхідне для нормальної роботи імунної системи.

Нарешті, медики давно довели, що стреси сприяють зниженню імунітету. А ви не помічали, що варто сильно понервувати, як ви вмить підхоплюєте грип або як мінімум ГРЗ?

Саме тому рекомендується включити в свій раціон харчування продукти, які покращують настрій. Почастіше їжте смачні фрукти. І як би сильно вам не хотілося скинути декілька кілограмів, не відмовляйте собі в шоколаді. Там містяться не тільки речовини, які тонізують і поліпшують настрій, але і такий необхідний у формуванні імунітету магній.

Для зміцнення імунітету лікарі рекомендують також такі натуральні речовини: ехінацею (це така квітуча рослина, можна спокійно купити в аптеці), часник, елеутерокок, левзею, родіолу рожеву, лимонник, бджолине обніжжя (пилок), прополіс, маткове молочко, модифікований хітин ракоподібних. До речі, якщо ви вже захворіли, ці речовини допоможуть швидше видужати.

Про часник сказано вже більш, ніж достатньо, і все ж. У одному зубчику часнику міститься добова норма селену, такого корисного для імунної системи. І ще - якщо ви відчуваєте, що все ж таки захворіваєте або вже захворіли, можна застосувати часникову інгаляцію, яка і носоглотку прочистить, і горло, і дихальні шляхи підлікує, і одночасно поліпшить імунітет. Візьміть два зубчики часнику, растовчіть в дрібну кашку, покладіть на поліетиленову кришку і пустіть плавати в каструлю з окропом. Накрийтемя рушником і дихайте парами часнику, скільки зможете.

Для поліпшення роботи імунної системи можна скористатися неспецифічними імуномодуляторами. Хоча більшість медиків вважають, що особливо захоплюватися ними не варто і краще приймати лише у разі гострої необхідності. Наприклад, у вас на роботі всі захворіли або у дитини в дитячому саду епідемія. При цьому бажано вибрати препарати на рослинній основі, такі як "Ехінацин" та "Іммунал". На відміну від натуральних речовин, що підвищують імунітет, імуномодулятори, якщо ви все ж таки захворіли, приймати можна лише в період одужання. Крім того, не рекомендується поєднувати їх з курсами інших ліків. Лікарі попереджають: взаємодія лікарських засобів один з одним в організмі різних людей може протікати абсолютно по-різному.

А зараз: увага!Стимулюючі імунітет натуральні речовини, а вже тим більше неспецифічні імуномодулятори не можна приймати, якщо є ризик аутоіммунного захворювання (наприклад артриту або ревматизму) або алергії. Ці недуги пов'язані з неправильною роботою імунітету, коли замість того, щоб боротися із зовнішніми агресорами, він фактично нападає на власний організм. А речовини, які стимулюють імунітет, і тим більше імуномодулятори мають дуже широкий спектр дії і невідомо, що вони у результаті простимулюють.

Ви можете зробити ваш розум гострішим, а пам’ять яснішою, якщо будете вживати правильні продукти

Чи траплялось, що, зайшовши до кімнати, ви забували, що саме хотіли зробити?

Зупинялись і згадували. Потім повертались і ще раз проходили той самий маршрут у надії згадати. Можливо, ви списуєте це на звичайну забудькуватість, але втрата пам'яті відбувається поступово та непомітно, і щоб розумова діяльність була ефективною, а пам'ять - чіткою у будь-якому віці, переконайтеся, що ваша їжа багата на продукти, які оберігають клітини мозку від ушкоджень та збагачують їх цінними речовинами.

Для цього вибирайте цільнозернові продукти

А ще краще - суміші цільнозернових продуктів, такі як крупи, пшеничні висівки, зародки пшениці та макаронні вироби із цільного зерна. Зернові є багатим джерелом вітаміну В12 і містять так звані складні вуглеводи, які забезпечують мозок енергією протягом тривалого періоду та підвищують розумову діяльність протягом дня.

Зміцніть пам'ять природними вітамінами.

Дослідження показали, що споживання їжі, багатої на фолієву кислоту, вітаміни B12 і В6, покращує коротку та тривалу пам'ять. Фолієва кислота і вітамін В12 допомагають запобігти надмірному утворенню гомоцистеїну - речовини, яка підвищує ризик виникнення хвороби Альцгеймера.

Гомоцистеїн також накопичується при сидячому способі життя і зменшується при фізичних навантаженнях. Джерелами фолієвої кислоти крім цільнозернових продуктів є зелені листові овочі, боби, пивні дріжджі, печінка.

Вживайте жирну рибу для спритності розуму.

Саме так, бо в океанічній та морській рибі є унікальні омега-3 жирні кислоти, без яких не можуть повноцінно працювати ні сіра речовина мозку, ні нервова система в цілому, адже оболонки нервових клітин на 70% складаються із жиру: погіршується пам'ять, інтелект, виникають депресія та агресія.

Ідеальний вміст цих жирних кислот є у скумбрії та оселедці. Вчені медичного центру Chandler з університету Кентукі дослідили, що присутність омега-3 жирних кислот майже у 2 рази покращує стан нейронів (нервових клітин). Але якщо вам не до вподоби запах чи смак жирної морської риби, вживайте риб'ячий жир або олію волоського горіха та льону, лляне та сезамове насіння - там також є високий вміст цих кислот. Ігнорування цих продуктів, на жаль, гарантовано підвищує ризик розвитку хвороби Альцгеймера і втрату пам'яті. Риба також містить йод та фосфор, які поліпшують ясність розуму.

Не забувайте про чорницю-чарівницю.

Так, саме щоденне вживання хоча б мінімальної кількості чорниці у будь-якому вигляді (мороженої, сушеної, перетертої з цукром, у пігулках), згідно досліджень Tufts University демонструє, що екстракт чорниці, який містить речовину лютеїн, поліпшує короткочасну пам'ять.

Озбройтесь томатною бронею.

Лікопен, один із найпотужніших антиоксидантів, знайдений у помідорах, може допомогти захистити оболонки нервових клітин від ушкодження агресивними вільними радикалами, які, масивно атакують та бомбардують клітини та ушкоджують генетичний матеріал клітини - її ДНК. Властивості лікопену не зникають при тепловій обробці помідорів, зберігаються у томатних соусах та пастах (при умові, що вони виготовлені з помідорів, а не є просто червоною сумішшю, яку нерідко називають "томатною"), та підсилюються у присутності корисних олій, зокрема, оливкової.

Професор David Snowdon з університету Кентукі у масштабному проекті "The Nun Study" показав результати вражаючих досліджень впливу лікопену на координацію рухів літніх людей: ті, хто регулярно вживав помідори чи продукти з них, зберігали не лише кращу пам'ять, але мали змогу самостійно доглядати за собою.

Регулярно вживаючи томато-продукти можна попередити розвиток недоумства, зокрема, хвороби Альцгеймера. Щоденною нормою лікопену є 16, 5 мг. Для довідки: у 2х столових ложках міститься лікопену: Томатна паста - 16 мг Томатний соус - 5 мг Томати консервовані - 3 мг Томатний сік - до 1 мг.

С-вітамінізуйтесь.

Мільйони разів на секунду молекули вітаміну С жертвують один із своїх електронів для нейтралізації вільних радикалів, які пошкоджують нервові клітини. Мозок має пріоритет для зберігання організмом вітаміну С, який зосереджений в рідині навколо нейронів майже у 100 разів вище, ніж в інших частинах тіла.

Коли рівень вітаміну С стає недостатнім, організм забирає його з інших тканин тіла для підтримки адекватного рівня в мозку. В іншому випадку, мозок може бути буквально знищений вільними радикалами в лічені хвилини. Найкращими джерелами вітаміну С є настій шипшини, квашена капуста, чорна смородина (морожена та перетерта з цукром), петрушка, лимони.

Денна норма вітаміну С - 80-100 мг (збільшується під час простудних захворювань).

Посмакуйте жменькою гарбузового насіння.

Цинк, що міститься у насінні гарбуза має життєво важливе значення для зміцнення пам'яті та мислення. Цей мінерал ще називають мінералом інтелекту, оскільки за його участю організм виробляє спеціальні білки, які захищають клітини від ушкодження (за даними американського The Journal of Nutrition).

Закохайтесь у броколі.

Бо цей дивовижний овоч - відмінне джерело вітаміну К та магнію, які підвищують пізнавальну функцію та розумову діяльність мозку завдяки покращенню передачі нервових імпульсів від клітини до клітини.

Вчені з Ching Hua University у Пекіні дослідили, що багата магнієм їжа покращує пам'ять та концентрацію уваги у будь-якому віці.

Пийте чай із шавлії - трави мудреців.

Ще з часів Гіпократа за шавлією закріпилась репутація зілля, що поліпшує пам'ять, оскільки воно містить речовину, що запобігає старечій деменції та хворобі Альцгеймера. Британські дослідники із Medicinal Plant Research Centre (MPRC) та Northumbria University показали, що чай із шавлії допомагає покращити пам'ять.

Додайте горіхи для мозкової втіхи.

Дослідження, опубліковане в American Journal of Epidemiology Оксфордського університету підтверджує, що вітамін Є запобігає погіршенню пам'яті. Горіхи є чудовим джерелом натурального вітаміну Є, який також міститься у листових зелених овочах, насінні, яйцях, коричневому рисі і цільнозернових продуктах.

Підвищіть IQ олією примули вечірньої.

Поєднане вживання риб'ячого жиру та олії примули вечірньої, можуть підвищити розумові здібності у дітей. Дослідження нутриціологів з Durham County Council і Менсфілд коледж в Оксфорді, свідчать, що 40 % дітей поліпшило навички читання та концентрації уваги при прийомі цих добавок.

Підживіть мозок какао-бобами та зеленим листовим чаєм.

Саме бобами, а не так званими шоколадними цукерками та какао напоями з апаратів, і саме листовим чаєм, а не порохоподібною сумішшю неясного походження у пакетиках, де є лише сліди цих прекрасних продуктів, які дуже багаті на антиоксиданти, катехіни та багато інших корисних для здоров'я речовин.

Продукти з високим вмістом какао-бобів при регулярному вживанні дають енергію, захищають нейрони та покращують їхні функції. А унікальна речовина із важковимовною назвою епігаллокатехін галлат (EGCG), яку виявили у зеленому чаї, протидіє раку мозку, запобігає старінню і тонізує мозкову діяльність.

Рецепт "Укріплення даху" (покращує роботу мозку; вживати у першій половині дня).

Змішайте 1 столову ложку 100% какао порошку з чашечкою кави еспрессо, склянкою несолодкого соєвого молока, додайте 1/3 чайної ложки кориці та каєнського пекучого перцю на кінчику ножа і ретельно змішайте. Випийте..... !

Рецепт використовували ще стародавні ацтеки, і застосовують сучасні дієтологи, тому що цей цілющий напій забезпечує організм якісним протеїном із соєвого молока, стабілізує цукор крові завдяки кориці, тонізує роботу мозку кофеїном кави та теоброміном шоколаду, покращує обмінні процеси у клітинах мозку завдяки кайенському перцю.

Перефразовуючи відомий вислів "не хлібом єдиним", тобто не лише їжею, але фізичними вправами, достатнім сном, і позитивним настроєм на життя, живе людина. І "є тільки два способи прожити своє життя: перший - так, ніби ніяких чудес не буває, другий - так, ніби все на світі є дивом", - казав Альберт Ейнштейн. Таки так, бо наше здоров'я і наше життя є унікальними. Бережімо себе!:)

Безпека під час відпочинку в парках і катанні на атракціонах залежить не лише від тих, хто їх експлуатує, але і від тих, хто їх відвідує.

Відвідувачі та батьки малечі повинні, перш за все, запам’ятати, що якщо відомо про те, що через свої фізичні, антропологічні дані чи медичні показники вони можуть наражатися на небезпеку під час катання, то краще від нього відмовитися. Також не дозволити катання повинні і оператори атракціонів. Заборона користування атракціоном для розваг з міркувань безпеки відвідувача не є дискримінацією.

При поході до парку, зазвичай, хочеться виглядати святково дорослим та малечі.

То ж коли одягають дитину треба пам’ятати про її безпеку. Не допускати:

- Звисаючих поясів і зав’язок на одязі

- Надто довгих шнурків на бантиках

- Довгих косичок

- Мобільних телефонів, що висять довгих шнурах

Все це може зачепитися за деталі атракціону та стати причиною нещасного випадку.

Одягати дітям необхідно те взуття, яке буде гарно триматися на ніжці.

В парках працюють різного роду кав’ярні та лотки. То ж не варто перегодовувати дитину перед посадкою на атракціон.

Перш ніж купляти квиток на той чи інший атракціон потрібно з’ясувати чи підходить вік для вашої дитини. Для цього достатньо ознайомитися з правилами користування атракціоном, які вивішені на спеціальних табличках безпосередньо перед входом в зону катання. Тут викладено вимоги до віку, росту, ваги, стану здоров’я відвідувача, а також вимоги до поведінки під час катання. Якщо відвідувачі не знаходять інформації, яка цікавить, звертаються до оператора.

Найменший вік, при якому можна кататися діткам це 3 роки, рідше 2 роки.

Також перш ніж садити дитину на атракціон необхідно звертати увагу на її здоров’я (якщо «закачує» у транспорті, то краще відкласти катання на пізніший термін), темперамент (одним хочеться швидкості, падіння, обертання, а іншим більш спокійних атракціонів).

Можна постояти з дитиною біля атракціону, подивитися на реакцію дітей, які катаються, і коли очевидно, що їм подобається, а дитині вже не терпиться до них приєднатися, можна дозволити таку ж розвагу.

Перед посадкою на атракціон дитину необхідно попереджати про те, що бігти і проштовхуватись до атракціону не треба, бо це може призвести до падіння та травмування.

Посадку проводить оператор, або його помічники, за необхідності. Вони застібають ремені чи ланцюжки, закривають дверцята та важелі, але щоб переконатися в безпеці дитини, батьки можуть самі підійти і все перевірити. Така допомога правилами дозволена.

Після посадки, в дитини необхідно забрати іграшки, повітряні кульки, їжу та інше – руки під час катання повинні бути вільними, щоб міцно триматися.

Їсти та пити під час катання суворо заборонено.

Переконавшись, що все гаразд, батьки повинні покинути зону катання до повної зупинки атракціону.

Вдома чи безпосередньо перед катанням родичі повинні провести дитині простий інструктаж. Під час катання до повної зупинки атракціону не дозволяється :

- Відчіпати ремені безпеки

- Вставати з місця

- Крутитися

- Нахилятися та звішуватися на край сидіння (кабіни)

- Розмахувати руками та спробувати за щось зачепитися

- Штовхати дітей, що сидять поруч та заважати їм

Контролер під час катання стежить за станом дітей, але бажано, щоб і родичі чи близькі також дивилися за своєю дитиною і не відлучалися. Коли стало помітно, що з дитиною, щось не те, звертаються до оператора з проханням зупинити атракціон.

Обережно!

Дикорослі отруйні рослини!

Природа України багата на різноманітні рослини. Серед них зустрічаються дуже небезпечні для здоров’я.До отруйних і сильнодіючих рослин належать авран аптечний, багно звичайне, беладонна, горицвіт весняний, дурман, конвалія, олеандр, полин гіркий, чемериця біла, чистотіл звичайний, паслін та ін.Щоб запобігти отруєнню, ніколи не їжте та навіть не куштуйте дикорослих ягід, плодів, кореневищ, якщо не впевнені, що вони їстівні.

При перших проявах отруєннявідразу жзверніться за кваліфікованою медичною допомогою, а до огляду лікаря треба декілька разів промити шлунок розчином соди або світло-рожевим розчином марганцю. Після цього випити міцного чаю, кави або злегка підсоленої води (для відновлення водно-сольового балансу). В разі отруєння ні в якому разі не вживайте їжі, особливо алкоголь та молоко (вони лише посиліють дію отрути). Головне - ніякого самолікування! Тому що чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння.

ДУРМАН. Однією з найбільш отруйних рослин є дурман.Це однорічна трав’яниста рослинна з гіллястим порожнистим стеблом. Листки яскраво-зелені з більш блідою нижньою поверхнею. Квіти великі, з лійкоподібними білими віночками. Плід – коробочка, покрита численними колючками. Вся рослина отруйна. Явища отруєння: сильний головний біль, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади.
БЛЕКОТА ЧОРНА. Росте скрізь – на дворах, пустирях, вздовж парканів та доріг. Стебло рослини клейкувате, в пухнастих волосках. Квіти подібні до квітів картоплі. Плід – двогнізда коробочка з кришкою. Розкривши коробочку і висипавши на руку насіння, маленькі діти можуть вкинути його до рота, приймаючи за зерна маку. Симптоми отруєнняподібні до отруєння дурманом.
ЦИКУТА ОТРУЙНА. Рослина сімейства зонтичних, заввишки від 60 до 120 сантиметрів. Росте на драговинних низинних місцях, біля рік та ставів, а то прямо у воді. Квіти білі, найотруйніша частина- кореневище. Воно здуте, розподілене перетинками на окремі порожнини. Листки та інші частини рослини, якщо їх потерти пальцями, неприємно пахнуть. Отруєння бувають, коли приймають кореневища цикути або сік цієї рослини за їстівні.
БОЛИГОЛОВ– друга отруйна рослина сімейства зонтичних. Місця виростання – городи, пустирі, рідше береги річок. Стебло до 60 –180 сантиметрів, голе, гіллясте, в нижній частині з червоними плямами. Цвіте білими квітками, зібраними в зонтик, наприкінці червня – липня. Рослина неприємно пахне, якщо її розтерти між пальцями (запах миші). При отруєнні болиголовом потерпілі скаржаться на головний біль і запаморочення.
ЖОСТІР. Небезпечними для вживання є ягоди деяких кущів. Жостір (крушина) – досить великий кущ, заввишки до трьох метрів. Листки еліпсовидні, розташовані на стеблі окремо один від одного, по спіралі. Квіти з внутрішнього боку білі, зовні – зеленуваті. Плоди червоні, потім чорніють. На одному кущі трапляються ягоди різного кольору і відтінків. Листки і плоди можуть спричиняти блювання та розлади травлення.
ЖИМОЛОСТЬ– кущ заввишки до двох метрів. Листки овальні, супротивні, з короткими черешками, молоді листки і гілочки в м’яких волосочках. Кора на старих гілках темно-сіра. Темно-червоні ягоди сидять попарно, так само розташовані і квіти (травень-червень), що мають жовто-білий колір.
ВОВЧЕ ЛИКО(вовча ягода) – одна з найотруйніших рослин середньої смуги. Невисокий кущ, який переважно росте в листяних лісах. Цвіте до появи листків, коли ще не зійшов сніг. Кора жовтувато-сіра з дрібними бородавочками. Листки обернено-ланцетовидні. Плоди – яскраво-червоні, овально-довгасті ягоди, солодкі на смак. Кілька з’їдених ягід можуть спричинити смерть. Кора також отруйна - вона легко здирається. Квіти подібні до бузку і мають тонкий аромат, схожий на запах гіацинта.

ОБЕРЕЖНО - ГРИБИ!


Гриби - це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що багато людей висновки робить лише на основі свого гіркого досвіду.

Основні причини отруєнь:

  • вживання отруйних грибів;
  • неправильне приготування умовно їстівних грибів;
  • вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;
  • вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Симптоми отруєння:нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.

Щоб запобігти отруєння грибами, ми рекомендуємо Вам заходи та правила, які необхідні для виконання кожній людині, дотримуйтесь їх.

Застерігаємо!

Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.

Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.

Не збирайте гриби:

  • якщо не впевнені, що знаєте їх - якими б апетитними вони не здавалися;
  • поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах;
  • невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення "бульба", оточене оболонкою;
  • з ушкодженою ніжкою, старих, в'ялих, червивих або ослизлих;
  • o ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них;
  • "шампіньйони" та "печериці", у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.
  • Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках, - вони не завжди відповідають дійсності.

Не куштуйте сирі гриби на смак.

Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні -викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена грунтом - викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.

· Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.

· При обробці кип'ятіть гриби 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.

· Обов'язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, - грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.

Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.

Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.

Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд - також може статись отруєння.

Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання - ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов'язково прокип'ятіть 10-15 хвилин.

УВАГА!Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:

"Усі їстівні гриби мають приємний смак".

"Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні -приємний".

"Усі гриби в молодому віці їстівні".

"Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів".

"Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби".

"Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні".

"Отрута з грибів видаляється після кип'ятіння протягом кількох годин".

"Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах".

Первинні ознаки отруєння(нудота, блювота, біль у животі, пронос) - з'являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів.

Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

Перша допомога при отруєнні грибами.

1. Викличте "Швидку медичну допомогу".

2. Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; нажміть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; прийміть активоване вугілля (4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.

3. Після надання первинної допомоги: дайте випити потерпілому міцний чай, каву, або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану.

4. З'ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.

Забороняється:

Вживати будь-які ліки та їжу, а надто ж алкогольні напої, молоко, - це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику. Займатися будь-якими іншими видами самолікування.

Запам'ятайте:

Отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню.
Настійно радимо всім! Не збирайте та не їжте гриби зовсім. Без грибів можна прожити.
ПЕДИКУЛЕЗ (вшивость) У ДЕТЕЙ
Педикулез – это паразитирование на человеке мелких кровососущих насекомых – вшей.Из всех видов вшей, лишь у трех разновидностей человек является единственным хозяином: головная вошь - обитает в волосах человека, платяная – в нательном белье и одежде и лобковая – в лобковой области и реже на других волосистых частях тела. Головные вши – это насекомые серовато-белого цвета, размером 2-4 мм, обитают на волосистой части головы, но могут поражать также брови и ресницы. Вша живет около 40 дней. За это время она откладывает 350-400 яиц. Вши передаются от человека к человеку при непосредственном контакте (через одежду, белье, предметы обихода, щетки и т.д.). Вши не могут перепрыгивать с головы больного к здоровому ребенку, вши только ползают, иначе завшивленность была бы всеобщей.Это заболевание имеет древнейшие корни – известно со времен Египетской цивилизации, им страдали как члены королевских и царских фамилий, аристократы, так и люди более низкого сословия. Представления о педикулезе как о заболевании, возможным только у людей с низким уровнем культуры, у беспризорниках, бомжей-алкоголиках – уже давно не соответствует современным взглядам на эту проблему. Конечно, на распространение паразита бесспорно влияет неблагоприятная социально-экономическая обстановка, массовая миграция населения и т.д. Но заразиться педикулезом могут вполне чистоплотные люди - в вагоне поезда (метро), бане, примеряя чужую шапку, в парикмахерской и т.д.Заподозрить педикулез не столь сложно, основные его проявления очевидны: кожный зуд в месте укуса вшей, выявление мелких серовато-голубоватых пятен на коже, расчесы, наличие гнид, вшей в волосах (при осмотре рекомендуется пользоваться лупой).Опасность педикулеза состоит в том, что вши являются переносчиками сыпного тифа и других инфекционных заболеваний, а в результате расчесов происходит инфицирование кожи, могут развиваться гнойничковые заболевания.Профилактика педикулеза
  • Соблюдение личной гигиены (регулярное мытье, смена белья, проглаживание его горячим утюгом и т.д.).
  • Расческа должна быть у ребенка только своя.
  • Дети должны понимать, что нельзя обмениваться головными уборами.
  • Девочки, выходя на улицу, должны заплетать волосы или убирать их под головной убор, или скреплять пряди резинкой, так как в общественном транспорте при тесном контакте возможно заражение педикулезом.
  • Необходимо осматривать голову ребенка хотя бы раз в неделю - можно заметить педикулез на ранней стадии, когда лечить его проще и быстрее.
  • После долго отсутствия ребенка дома без присмотра родителей (пионерские лагеря, санатории), необходимо родителям тщательно осмотреть голову ребенка на предмет обнаружение живых вшей и гнид.
Лечение
  • При выявлении вшей у ребенка нужно осмотреть всех членов семьи, успокоиться, не терять времени на поиск источника заразы и начать лечение.
  • Для борьбы с педикулезом используют химические средства, кипячение белья, обеззараживание одежды.
  • Использование средств в виде шампуней, гелей, аэрозолей, жидкостей, таких как «Ниттифор», «Педикулин», «Кинкер», «Пара-плюс». Обязательно нужно учитывать противопоказания применения этих средств, аллергические заболевания у ребенка (аллергодерматит, бронхиальную астму и др.), в случае необходимости –проконсультироваться у врача; перед применением - ознакомиться с инструкцией.
  • Практически не существует противопедикулезных средств, которые бы полностью растворяли оболочку гнид, даже мертвые, они прочно удерживаются на волосах. Поэтому для борьбы с оставшимися гнидами можно использовать 5% раствор уксусной кислотой, которым после мытья можно ополоснуть волосы, а затем вычесывать гниды частым гребешком или выбирать их вручную.
  • В настоящее время можно воспользоваться частым гребнем AntiV (производство КНР), имеющим лазерные насечки, которые наносят повреждения капсуле гниды при расчесывании волос.
Ни в коем случае нельзя использовать при лечении ребенка с педикулезом «дедовские» методы: керосин, карбофос, черемичную воду, и зеленое мыло!

ПРОФІЛАКТИКА ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ СЕРЕД МОЛОДІ

Проблема вживання алкоголю серед молоді на сьогодні є дуже актуальною, турбує і батьків, і педагогів, і суспільство в цілому. Матеріали, підібрані автором, можуть бути використані шкільними психологами й класними керівниками для проведення бесід, класних годин, тренінгів з учнями та батьківських лекторіїв.

Добре, міцне здоров'я — головна умова повноцінного життя. Здоров'я допомагає реалізувати свої плани, успішно розв'язувати життєві завдання й долати труднощі. Здоров'я значною мірою залежить від самої людини, її свідомості та поведінки. Для того щоб люди були не тільки фізично, а і соціально здоровими, за висловом Гіппократа, вони мають дотримуватися «благопристойної поведінки». Однак стан здоров'я юних українців останнім часом викликає тривогу.

Погіршення здоров'я дітей шкільного віку є не лише медичною, а серйозною соціаль¬но-педагогічною проблемою. Хто може навчити кожну дитину обирати стиль жит¬тя, що сприятиме збереженню і зміцненню здоров'я? Насамперед сім'я та батьки, а потім уже школа й педагоги.

Неблагополучний стан здоров'я дітей і підлітків у деяких випадках стає причиною їх¬ньою девіантної поведінки. Серед неповнолітніх злочинців до 30% мають порушення здоров'я. На поведінку дітей та підлітків впливають хронічні захворювання, травми, послабленість нервової системи, погана спадковість.

Анатомо-фізіологічні особливості підліткового віку визначають високу чутливість молодого організму, на розвиток якого впливають фактори біологічного ризику, стан навколишнього середовища, соціально-гігієнічні умови, а також відсутність психологічних установок на здоровий спосіб життя.

Статистика результатів медичних обстежень свідчить про те, що сьогодні кількість здорових підлітків не перевищує 2—9%, та ще й зменшується з кожним роком, а в останнє десятиріччя ця тенденція набула стійкого характеру Значною мірою це зумовлено інтенсивним зростанням функціональних порушень і хронічних хвороб у підлітковому віці.

Останніми роками спостерігається також зростання нервово-психічних захворювань у школярів. Тільки 23 % дітей можна визнати благополучними, а 77% учнів становлять групу ризику. Важливим показником стану здоров'я школярів є їхній фізичний розвиток. На жаль, за даними програми «Школяр», лише 1,65% дітей мають високий рівень фізичного розвитку, натомість 33,5% — середній, 33,5% — нижче середнього, 23,6% — низький; можна констатувати стійкі негативні тенденції в динаміці здоров'я сучасних школярів. Зростає захворюваність, погіршується фізичний розвиток дітей. Це значною мірою зумовлює виникнення порушень у соціальній адаптації та інтеграції особистості на підлітковому, юнацькому та наступних етапах розвитку людини.

Дуже шкідливий вплив на стан здоров'я здійснює вживання наркотичних препаратів. А наркотик номер один для молоді — це алкоголь. Алкоголь належить до легальних наркотиків, тобто його вживання та купівля не переслідуються законом. Ставлення в суспільстві до його вживання навіть позитивне, тому можна свідчити про створення алкогольного культу, з усіма його атрибутами і традиціями.

Молодість — це час мрій, відкриття нових обріїв, це спроби набуття нового досвіду і виявлення меж своїх можливостей. Для більшості з нас — це надзвичайно багата і надихаюча частина життя. Як говорив Аристотель, «молодь постійно перебуває в стані, що нагадує сп'яніння, тому що молодість «п'янлива», а молодь — у процесі постійного росту і становлення».

З чого починається пияцтво

Як правило, перша спроба вживання алкоголю здійснюється в ранньому підлітковому віці (близько 12 років), коли дитина — ще не сформована особистість і не може повністю усвідомлювати ризиків, пов'язаних зі споживанням наркотичних речовин. Навіть у багатьох дорослих існують хибні уявлення про те, що в невеликих дозах алкоголь може бути корисним для дитини. Під тиском реклами, ЗМІ та вже усталених традицій щодо споживання спиртного в підлітків можуть сформуватись неправильні уявлення про алкоголь. Звичайна заборона споживати спиртне не досить ефективна; на якомусь етапі вона може призвести до того, що дитина спробує алкоголь в іншому місці.

Причини першої спроби різноманітні. Але простежуються їх характерні зміни залежно від віку. До 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають «для апетиту», «лікують» вином, або ж дитина сама з цікавості пробує спиртне (мотив, властивий здебільшого хлопчикам). У старшому віці це частіше трапляється з традиційного приводу: «свято», «сімейне торжество», «гості» і т. д. Зазвичай це буває, так би мовити, «безневинна» чарочка на честь дня народження або іншого свята. І хоча це відбувається за згодою батьків, у колі родини, все ж і таке прилучення дітей до вина небезпечне. Адже варто раз доторкнутися до спиртного, як уже знімається психологічний бар'єр — і підліток уважає, що він уже має право випити з товаришами або навіть сам, якщо з'явиться така можливість. Недарма кажуть у народі: «Ріки починаються зі струмочка, а пияцтво — з чарочки». Загалом мотиви першої спроби вживання алкоголю такі:

· бажання потрапити до певного кола однолітків, де споживання спиртного є звичайним явищем;

· бажання здаватися дорослішим;

· переконаність у тому, що це «модно і круто»;

· з метою розслабитися, позбутись відчуття сором'язливості;

· з метою розвеселитися;

· задля спілкування;

· через тиск оточення;

· задля солідарності з компанією;

· для «анестезії» від образи, горя або фізичного болю.

Головна небезпека першої спроби прийому алкоголю для незрілої особистості полягає в тому, що, відчувши потяг до спиртного, підліток з біологічною схильністю до алкоголізму стає алкоголіком практично відразу, навіть не встигнувши зрозуміти, що з ним сталося.

До алкоголізму схильні:

· люди з підвищеною біологічною сприйнятливістю до алкоголю;

· люди, в яких батьки страждали на алкоголізм;

· особи самотні або з неповних сімей;

· особи, схильні до депресій або вороже налаштовані до всього, що їх оточує;

· активні, імпульсивні, товариські підлітки, котрі прагнуть гострих відчуттів, якщо вони ростуть в обстановці асоцїальності та спілкуються з тими, хто зловживає алкоголем.

Що відбувається в організмі людини в результаті прийому алкоголю

· Після вживання алкоголь усмоктується в кров дуже швидко. Через кілька хвилин алкоголь уже розноситься по всьому тіду й потрапляє в головний мозок.

· Після вживання алкогольного напою кровоносні судини розширюються і алкоголь починає спричиняти навантаження на серце.

· Після вживання алкогольного напою алкоголь починає також впливати на печінку.

· Алкоголь спричиняє навантаження на м'язову тканину людини.

· Під дією алкоголю організм утрачає більше води в одиницю часу, ніж у звичайному стані.

· Погіршується координація рухів, збільшується час реакції на зовнішні подразники й час ухвалення рішення, тому з людьми в цьому стані часто відбуваються нещасні випадки.

· Можуть розпочатись тремтіння рук та подвоєння в очах. З'являється емоційна неврівноваженість, порушення здатності оцінювати події адекватно, втрачається контроль над собою й своїми вчинками.

Що трапляється в результаті алкогольного сп'яніння

· Сильно підвищується ризик нещасних випадків.

· Можна одержати важкі травми, включаючи травми голови.

· Можна знепритомніти (якщо випити велику кількість алкоголю).

· Можна захлинутися власною блювотною масою й померти (якщо випити велику кількість алкоголю).

· Можна отруїтися і навіть умерти від цього.

· Можна потрапити у в'язницю.

· Можна стати посміховищем в очах оточуючих (п'яне поводження викликає глузування, а часто й відразу в оточуючих).

· На ранок може наступити огидне хворобливе похмілля, яке виникає в результаті втрати організмом води й може тривати один або кілька днів, поки весь алкоголь не вийде з організму людини.

· Можна завдати непоправної шкоди здоров'ю своєї майбутньої дитини (фізичне й розумове відставання дитини).

· Можна втрати контроль над собою й зробити вчинки, яких у тверезому стані ніколи не зробив би.

Тривале зловживання алкоголем, його наслідки

Тривале зловживання алкоголем — це регулярне вживання великої кількості алкоголю. Тривале зловживання алкоголем збільшує ризик розвитку серйозних захворювань і призводить до передчасної смерті. До таких захворювань відносяться:

· Підвищений артеріальний тиск, серцево-судинні захворювання, інфаркт міокарда й інсульт (відбувається розширення судин, збільшується навантаження на кровоносні судини та серце).

· Виразка шлунка, хвороби печінки й цироз печінки (печінка — це орган, що виводить алкоголь з організму людини тривале зловживання алкоголем призводить до її руйнування).

· Рак губ і горла (ризик збільшується, якщо зловживання алкоголем супроводжується палінням цигарок).

· Емоційні та психологічні проблеми, депресія (людині стає все байдуже, вона втрачає сенс життя).

· Ризик захворювання на алкоголізм.

Алкоголізм — це емоційна та фізична залежність людини від алкоголю. Людина відчуває постійну потребу в алкоголі. Вона не контролює, скільки п'є. Алкоголь «контролює» її. Він заміняє людині все: роботу, репутацію, родину і її власне життя.

Фізична залежність від алкоголю може призвести до того, що людина буде пити, не зупиняючись, — день і ніч. Це може призвести до стану «білої гарячки», що супроводжується повною втратою орієнтації — під час якої трапляються галюцинації.

Алкоголізм веде до враження головного мозку й передчасної смерті. Якщо людина залежна від алкоголю, вона потребує лікування. Лікування від алкоголізму — тривалий процес. У цьому випадку людині не можна приймати алкоголю протягом багатьох років.

Схильність до алкоголізму

Хто стає алкоголіком? Основним фактором сприйнятливості до алкоголю є ступінь сприйняття алкоголю організмом — толерантність до алкоголю. Цей фактор є вродженим і визначається особливостями організму. Підвищена толерантність — передумова хвороби на алкоголізм. Частіше підвищена толерантність до алкоголю спостерігається в тих дітей, батьки яких зловживали алкоголем. Переважно схильність до вживання алкоголю передається по чоловічий лінії: батько — син.

Спадковий характер полягає не в передачі «гена потягу до алкоголю», а в передачі механізмів, що відповідають за обмінні процеси. Порушення таких механізмів спричиняється не лише пияцтвом батьків, а й шкідливим впливом на генетичний код — радіаційним, хімічним, токсичним та ін. Невживання родичами спиртного — не гарантія того, що в дитини немає порушень у функціонуванні біохімічних процесів організму. Такі порушення і провокують хворобливий потяг до алкоголю. Саме тому навіть перший потяг до алкоголю може стати небезпечним.

Але зловживання спиртним — не єдиний фактор розвитку хвороби (алкоголізму); лише 10% людей, що регулярно споживають спиртне, хворіють на алкоголізм.

Залежність, від алкоголю

Алкоголь схожий на інші наркотики. Він викликає психічну й фізичну залежність та зміну психічного стану людини — навколишній світ сприймається спотворено і неадекватно. Постійне вживання алкоголю руйнує особистість. Алкоголь, так само, як і наркотики, викликає фізичну залежність, психічну залежність, а також має негативні соціальні наслідки.

Фізична залежністьполягає в тому, що перерва при регулярному вживанні спиртного може спричинити збільшення кров'яного тиску, відчуття туги й неспокою, лихоманку, безсоння. Цей стан можна полегшити лише медичною допомогою.

Психічна залежністьполягає у прагненні відчути стан сп'яніння, що витісняє всі інші інтереси, оскільки алкоголь стимулює в мозку «центр задоволення».

Соціальні наслідкиалкоголізації підлітків проявляються, передусім, у прогулах за місцем навчання та роботи. Крім того, частішають конфлікти з батьками та родичами, додаються фінансові проблеми, що не може не впливати на соціальне здоров'я особистості.

Людина, яка вживає алкоголь систематично, ризикує стати алкоголіком, тобто потрапити у психічну та фізичну алкогольну залежність. Залежність тим важча, чим раніше людина починає пити.

У формуванні алкогольної залежності вирішальну роль відіграють такі фактори:

· соціальні (культурний та матеріальний рівень життя, стреси, інформаційні перевантаження, урбанізація);

· біологічні (спадкова схильність). Біологічна схильність до алкоголізму може бути встановлена лабораторними методами. Така процедура здійснюється медиками з експериментально-науковими цілями. На практиці ж визначення біологічної схильності до алкоголізму не проводиться, тому людина має сама визначити це для себе;

· психологічні (психоемоційні особливості особистості, здатність до соціальної адаптації та протистояння стресам).

Вплив алкоголю на мозок та нервову систему

Алкоголь потрапляє зі шлунка в кров через 2 хвилини після вживання. Страждають передовсім клітини великих півкуль головного мозку.

Більш як 3О % алкоголю затримується у нервових клітинах головного мозку, що становлять лише 2% ваги тіла людини. У результаті одного сильного сп'яніння гине до 20 тисяч клітин головного мозку (і хоча у кожного з нас їх до 17 мільярдів, так марнотратно з ними обходитись не варто). Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, уповільнюється формування складних рухів, змінюється співвідношення процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі. Людина втрачає здатність керувати собою.

Порушення роботи нервової системи та внутрішніх органів спостерігається за будь-якого вживання спиртного: одноразового, епізодичного чи систематичного.

Кількаразове або часте вживання алкоголю справляє буквально спустошливий вплив на психіку підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення, засвоєння етичних, моральних категорій та естетичних понять, а й утрачаються вже розвинені здібності. Підліток деградує інтелектуально, і емоційно, і морально.

Вплив на репродуктивну функцію

У жінок алкоголь порушує вироблення статевих гормонів та дозрівання яйцеклітини, менструальний цикл. Зловживання алкоголем, руйнуючи організм жінки, виснажує нервову й ендокринну системи і зрештою може призвести до безплідності.

Стан сп'яніння в момент зачаття може вкрай негативно позначитися на здоров'ї майбутньої дитини. Уживання спиртних напоїв небезпечне протягом усього періоду вагітності (тому що алкоголь легко проникає крізь плаценту матері до дитини), а також у період годування грудьми.

Якщо мати під час вагітності вживає алкоголь, імовірність порушень у розвитку плоду та ризик викидня значно підвищуються. Плацента, яка виконує захисну функцію для плоду, не може переробляти алкоголь, тому останній потрапляє у кров плоду. Оскільки печінка плоду розвинена недостатньо, вона також не в змозі розщеплювати алкоголь, унаслідок чого він впливає на плід.

Вплив на внутрішні органи

Алкоголь порушує структуру клітин печінки, призводячи до переродження її тканин. За систематичного споживання спиртного зміни в клітинах печінки призводять до омертвіння печіночної тканини: розвивається цироз печінки, що майже завжди пов'язано з хронічним алкоголізмом. Ураження клітин печінки призводить до порушень у білковому і вуглецевому обміну та в синтезі вітамінів і ферментів.

Алкоголь «роз'їдає» слизову оболонку стравоходу, шлунка, порушує секрецію і склад шлункового соку, що ускладнює процес травлення і врешті-решт несприятливо відбивається на рості і розвитку підлітка.

Як можна позбутися алкогольної залежності?
Єдина можливість — лікуватися і цілком припинити вживання алкоголю. Однак змусити хворих на алкоголізм лікуватися не так просто. їм властиво заперечувати власну хворобливу пристрасть до алкоголю навіть тоді, коли пияцтво набуває злоякісних форм і призводить до сімейних та службових конфліктів. Звертання по медичну допомогу здається їм чимось ганебним. Вони бояться, що їх уважатимуть алкоголіками, хоч фактично вони вже стали ними. Лікувати ж алкоголізм примусово або без відома хворого (наприклад, додавати ліки в його їжу) сьогодні заборонено законом.

Алкоголь і законодавство

Законодавство України включає низку законів, підза-конних актів, нормативів і регламентацій, спрямованих на зменшення шкоди, яку завдає вживання алкоголю та інших речовин, що викликають залежність.

Так, статтею 32 Основ законодавства України про охорону здоров'я проголошено, що в Україні проводиться державна політика обмеження вживання алкогольних напоїв. З метою її реалізації і з урахуванням міжнародних підходів до організації діяльності, спрямованої на зменшення шкоди від уживання алкоголю, в Україні в основному використовуються такі засоби правового регулювання, як обмеження реклами алкогольних напоїв, заборона їх продажу в не пристосованих для цього місцях та продажу неповнолітнім, зменшення економічної доступності цих товарів за допомогою механізмів оподаткування виробників зазначеної продукції, що зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації щодо шкідливості вживання алкоголю не менше 5 % коштів, витрачених на розповсюдження в межах України реклами алкогольних напоїв.

Порядок продажу алкогольних напоїв визначає прийнятий у 1995 р. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі внесеними до нього змінами впродовж 1996-2003 рр. Прийняті на базі цих законів чинні Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями забороняють роздрібну торгівлю:

· спиртом етиловим, спиртом етиловим питним, коньячним і плодовим;

· алкогольними напоями з рук та в не пристосованих для цього приміщеннях, на території дошкільних закладів та прилеглих територіях, у місцях проведення спортивних змагань, гуртожитках та прилеглих територіях, в інших місцях, визначених місцевими радами;

· громадянам, які не досягай 18-річного віку;

· працівникам господарюючого суб'єкта, яким не виповнилося 18 років.

Алкоголь і законодавство

Міф 1

Алкоголь робить мене модним.
Правда полягає в тому, що відомі актори, музиканти та інші законодавці молодіжної моди рішуче виступають проти алкоголю. Нині, навпаки, модно займатися спортом і вести здоровий спосіб життя.

Міф 2

Алкоголь допомагає розв'язувати проблеми, допомагає забутися й не думати про свої проблеми.Це найпоширеніший самообман. Навпаки, він поглиблює існуючі проблеми і породжує нові. Якщо весь час звертатись до алкоголю, щоб забути про проблеми й горе,— це прямий шлях до алкоголізму. І тоді замість проблем, про які хотілося забути, постане проблема алкоголізму. Алкоголь не розв'яже жодної з проблем.

Міф 3

Алкоголь робить із хлопчаків справжніх чоловіків і не шкодить дівчатам.Правда полягає в тому, що алкоголь діє навпаки, зменшуючи в організмі концентрацію тестостерону — гормону, який справді перетворює хлопчика на чоловіка. Дівчата швидше за хлопців звикають до алкоголю і, отже, ставлять під загрозу своє здоров'я та життя майбутніх дітей.

Міф 4

Випивати — це весело.Правда полягає в тому, що випивати — це вживати алкоголь, що міститься в напоях. Подумай про це! Невже це весело — накачатися тим, від чого втрачаєш здатність тверезо мислити? Часто результат буває протилежним — погіршується настрій, виникає агресивність, загострюються хронічні хвороби.

Міф 5

Я взагалі не п'ю. Це лише пиво, яке можна пити необмежено, тому що пиво — неміцний алкогольний напій.Правда полягає в тому, що вміст алкоголю в баночці пива (0,33 л) такий, як у чарці горілки (40 мл) або в 1 келиху вина (150 мл). Пити пиво в необмежених кількостях без ризику для здоров'я не можна.

Міф 6

Від алкоголю не можна померти: пий собі й пий.Правда полягає в тому, що багато людей помирають від передозування алкоголем, від уживання неякісних алкогольних напоїв, а ще більше від хвороб, спричинених хронічним алкоголізмом, та необачних учинків, скоєних під впливом алкоголю. Людина може вмерти від дози алкоголю, за якої не витримає її серце або з якою не впорається її печінка!

Міф 7

Алкоголь та наркотики не зашкодять мені. Наркотична залежність — це хвороба дурнів і слабаків.Правда полягає в тому, що є жертви серед відомих людей. Вони були розумними та сильними, інакше не стали б тим, ким стали. Та ні їхні гроші, ні найкращі лікарі їм не допомогли.

Міф 8

Слабоалкогольні напої (ром-кола, шейк) нешкідливі, інакше їх не продавали б неповнолітнім.Правда полягає в тому, що це наслідок недосконалого законодавства. Алкоголь із газованих напоїв засвоюється швидше, ніж з вина чи горілки. Лікарі вже давно спостерігають випадки алкоголізму серед підлітків саме з цієї причини.

Міф 9

У стані похмілля необхідно обов'язково випити ще алкоголю, щоб похмелитися.Правда полягає в тому, що єдиний лікар від похмілля — це час. Алкоголь виходить із організму тільки згодом. Печінка виводить з організму людини 10 мл алкоголю за 1 год. Випиваючи ще, людина тільки збільшує навантаження на й так уже перевантажену печінку. Ні додатковий алкоголь, ні чай, ні кава, ні холодний душ, ні свіже повітря не приводять до дійсного протверезіння. В стані похмілля людина повинна уникати вживання алкоголю протягом 48 год, щоб дати своєму організму й м'язам тіла відпочити й «отямитись».

Міф 10

Можна змішувати різні алкогольні напої, а також змішувати алкоголь із будь-якими іншими наркотиками.Правда полягає в тому, що змішування різних алкогольних напоїв, алкоголю з будь-якими іншими накотиками може мати смертельні наслідки.

Міф 11

Деякі підлітки вірять, що більшість їхніх однолітків уживають алкоголь.А раз так, то й вони неодмінно повинні вживати алкоголь. Правда полягає в тому, що більшість підлітків у віці від 13 до 15 років не вживають алкоголю.

Міф 12

Алкоголь можна вважати продуктом харчування.Правда полягає в тому, що алкоголь не є продуктом харчування. Він не містить у собі ніяких поживних речовин, без яких організм людини не міг би функціонувати повноцінно.

Міф 13

Уживаючи алкогольні напої, потрібно дотримуватися почуття міри. Міра — це коли не напиваєшся до такого стану, коли тебе друзі тягнуть на собі додому.Правда полягає в тому, що стан, близький до подібного, не може вважатися мірою. Вплив алкоголю на організм людини залежить від ваги й росту людини. Діти та підлітки мають вагу значно меншу, ніж дорослі, й ріст у них, як правило, менше, ніж у дорослих. Отже, молоді люди, які не досягай фізичної зрілості, не можуть споживати стільки ж алкоголю, скільки дорослі. Міру потрібно визначати тільки кількістю випитого в грамах або мілілітрах. Якщо доросла людина регулярно вживає більше трьох одиниць (30 мл чистого алкоголю), вона завдає шкоди своєму здоров'ю.

Про міру і кількість випитого

Деякі підлітки щиро вірять, що, вживаючи алкогольні напої, потрібно дотримуватися почуття міри. Однак при цьому вони ніяк не можуть визначити цю міру: ні в грамах, ні в мілілітрах.

Міру потрібно визначати тільки кількістю випитого в грамах або в мілілітрах.

У європейських країнах для дорослих людей розрахована міра споживання алкоголю: 1 одиниця = 10 мл чистого алкоголю.

У банці пива (330 мл) міцністю 4-5 % міститься 1,5 одиниці алкоголю.

У келиху вина (150 мл) міцністю 11—12% міститься 1,5 одиниці алкоголю.

У чарці горілки (40 мл) міцністю 40 % теж міститься 1,5 одиниці алкоголю.

Потрібно також пам'ятати, що печінка виводить із організму 1 одиницю алкоголю (10 мл) протягом 1 год.

Якщо доросла людина регулярно вживає більше трьох одиниць алкоголю, вона завдає шкоди своєму здоров'ю.

Чи існують безпечні дози алкоголю?

Думки наркологів із цього приводу різняться. Європейські фахівці вважають, що безпечний рівень коливається в межах 20—60 г на добу в перерахунку на чистий спирт для чоловіків (50—150 г горілки) і 10—40 г для жінок (25—100 г горшки). Регулярне вживання алкоголю, що перевищує цю кількість, призводить до алкогольного отруєння організму. Більшість вітчизняних фахівців схильні вважати, що будь-яке регулярне вживання алкоголю вже є небезпечним.

Алкоголь уживають задля позитивних емоцій, але часто результат буває протилежним. Наперед спрогнозувати негативні наслідки неможливо, тому що дія спиртного на організм непередбачувана. Усе залежить від багатьох чинників:

· кількості випитого;

· міцності спиртних напоїв;

· якості їжі, з якою випито спиртний напій;

· стану здоров'я.

Пам’ятка підліткам і батькам

Буває, що твої друзі, приятелі чи зовсім стороння людина намагаються якимось чином змусити тебе випити. Перш ніж прийняти рішення «так» (бо це тобі подобається) чи «ні» (бо переконаний, що це зашкодить тобі), — згадай...

Алкоголізм — це хвороба. Вживання спиртних напоїв може бути початком, того шляху, який веде до хвороби. Коли людина випиває, вона може відчути приплив енергії, тому що спочатку алкоголь знімає почуття тривоги, страху, знімає напругу.

Виникає відчуття легкості, всі неприємності здаються меншими. Алкоголь на деякий час допомагає забути про страждання. Але... проходить кілька годин, і вся його заспокійлива дія закінчується, все повертається назад, почуття напруги посилюється, всі твої проблеми знову з тобою. Алкоголь руйнує печінку, нирки, шкідливо впливає на роботу серця, пригнічує психічний стан.

Як підтримати підлітка, що стоїть перед вибором щодо вживання алкоголю?

1. Якнайбільше спілкуйтеся зі своїми дітьми. Говоріть про все, у тому числі про вживання алкоголю.

2. Намагайтеся слухати вашу дитину, приймати її почуття, навіть якщо вони відрізняються від ваших власних. Вони — наші діти, але в той же самий час вони інші люди, а значить, і почуття в них можуть бути не такі, як у вас.

3. Обов'язково цікавтеся тим, де й з ким ваша дитина проводить час. Ви повинні знати її друзів. І якщо якісь друзі вам не подобаються, постарайтеся зрозуміти, чому з ними дружить ваша дитина.

4. Допомагайте дитині повірити в себе. Цінуйте й поважайте її.

5. Допомагайте дитині у формуванні відповідальності за свої справи та вчинки.

6. Підтримуйте дитину в її самостійності, вчіть протистояти тиску з боку інших людей.

7. Завжди знаходьте щось позитивне у своїй дитині, хваліть і заохочуйте її.

8. Намагайтеся поводитися так, щоб бути для дитини прикладом (якщо батьки регулярно п'ють удома, то підліток сприймає це як належне).

9. Говоріть з іншими батьками, колегами про те, як вони виховують своїх дітей, обмінюйтеся з ними досвідом.

Додаток 1

до наказу управління освіти

адміністрації Московського району

Директор Н.Д.Фентісова

Календар Всесвітніх днів профілактики захворювань

ЛЮТИЙ
4 лютого - Всесвітній День боротьби з раком
БЕРЕЗЕНЬ
12 березня - Всесвітній День боротьби з глаукомою
24 березня - Всесвітній День боротьби з туберкульозом
ВЕРЕСЕНЬ
26 вересня - Всесвітній День серця
ЛИСТОПАД
14 листопада - Всесвітній День боротьби проти діабету
ГРУДЕНЬ
1 грудня - Всесвітній День боротьби зі СНІДом
Кiлькiсть переглядiв: 42

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.